Роль громадських об"єднань у політичному житті сучасної України - Реферат

Необхідність побудови демократичного суспільства, створення гуманістичної, політичної та соціальної культури потребують переосмислення традиційних підходів до аналізу складних політичних та соціальних явищ і процесів, а також вирішення цілої низки проблем суспільного життя. У кожному суспільстві, у кожній країні створюється та діє власна модель державного будівництва і його цілей, організації та функціонування вищих органів влади, розмежування повноважень між ними, громадянських прав і свобод, участі громадян у державному управлінні, судового розвязання конфліктів, територіального устрою. Розвинена структура громадянського суспільства відрізняється не тільки високим ступенем організації, а й переплетенням цих організацій між собою. Досвід останніх президентських і парламентських виборів, показує, що громадянське суспільство, принаймні громадські організації та обєднання покликане стежити за прозорістю й демократичністю виборчої кампанії. У юридичній науці термін "громадянське суспільство" у широкому розумінні включає участь у партіях, неурядових організаціях, у громадянських ініціативах або соціальних рухах, як і співучасть в інших корисних для суспільства обєднаннях.36) гарантує громадянам нашої держави право на свободу обєднання у політичні партії, громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Не народ існує для держави чи уряду, а держава й уряд - для народу, не народ - для Конституції, а Конституція - для народу[1, 12 - 14 с.]. Громадські обєднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від необґрунтованого втручання держави в громадське життя. Свідчення про обєднання людей зі спільними поглядами на природу, суспільство, літературу, мистецтво можна знайти вже у стародавніх суспільствах. Маркса та його послідовників, політичні відносини у державі є суспільними, оскільки держава походить від суспільства.Обєднана парламентська опозиція - обєднання (блок) опозиційних фракцій у парламенті, до складу якого входить не менше третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. через депутатські фракції опозиційних партій у Верховній Раді України вносити в установленому порядку на розгляд Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України законодавчі пропозиції та звернення; отримувати відповідно до закону інформацію про діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування; Заяву про сформування обєднаної парламентської опозиції оголошує Голова Верховної Ради України на пленарному засіданні за умови підписання її головами зазначених фракцій, якщо до їх складу входить не менше як третина народних депутатів України, від конституційного складу Верховної Ради України та ухвалюють ці рішення керівні органи опозиційних партій, фракції яких виявили бажання увійти до складу обєднаної парламентської опозиції. Субєкти парламентської опозиційної діяльності мають право на представництво в комітетах, тимчасових спеціальних та слідчих комісіях Верховної Ради України, у складі Ради Національного банку України; Національної ради з питань телебачення та радіомовлення; Конституційного Суду України; Вищої ради юстиції, що призначаються Верховною Радою України, а також у складі парламентських делегацій при здійсненні міжнародних парламентських звязків пропорційно кількості народних депутатів України, які входять до їх складу.Отже, можна зробити висновок, що громадська організація - це добровільне обєднання людей, що виникає внаслідок їхнього волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань. Як правило, громадські організації є масовими, мають свою програму або статут, характеризуються чіткою структурою, а також зареєстровані в органах влади. Більш успішно діють ті організації, які мають чіткі організаційні структури, конкретні цілі, завдання та механізм їх виконання і спираються на активність населення.

План

Вступ

1. Світовий досвід створення та діяльності громадських обєднань

2. Громадські обєднання в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Отже, можна зробити висновок, що громадська організація - це добровільне обєднання людей, що виникає внаслідок їхнього волевиявлення на основі спільних інтересів і завдань. Як правило, громадські організації є масовими, мають свою програму або статут, характеризуються чіткою структурою, а також зареєстровані в органах влади. Громадські організації діють на принципах добровільності, доступності, гласності, незалежності і відкритості. Більш успішно діють ті організації, які мають чіткі організаційні структури, конкретні цілі, завдання та механізм їх виконання і спираються на активність населення.

Право на громадські обєднання як невідємне право людини й громадянина проголошене Загальною декларацією прав людини. Найбільш поширеними різновидами громадських організацій є: профспілки робітників і службовців, селянські кооперативи, обєднання підприємців, жіночі та молодіжні організації, екологічні, благодійні, спортивні, культурно-просвітницькі спілки тощо. В деяких країнах Африки існують племінні обєднання, в Індії - кастові спілки (в багатьох державах заборонені законом).

На відміну від політичних партій громадські організації не ставлять своїм головним завданням боротьбу за владу (винятком була, зокрема, діяльність польських профспілок «Солідарність»). Головна мета таких організацій - задоволення і захист соціальних, професіональних, економічних, культурних та інших інтересів їх членів. Виконуючи ці завдання, деякі масові обєднання здійснюють тиск на державну владу, в тому числі шляхом організації демонстрацій, страйків, голодування тощо. Такі обєднання в політології називають «групами інтересів» та «групами тиску».

1. Громадянські обєднання в Україні: навч. посіб. / за ред. В.М. Бесчастного. - К. : Знання, 2007. - 415 с.

2. Шляхтун П.П. Політологія (теорія і історія політичної науки) : Підручник. - К. : Либідь, 2002. - 576 с.

3. Штанько В.І. , Чорна Н.В. , Авсентьєва Т.Г. , Тіхонова Л.А. Політологія: навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та допов. - К. : «Фірма «ІНКОС» Центр учбової літератури, 2007. - 288 с.

Размещено на .ru