Роль галицької дитячої періодики 20-30-х рр. ХХ ст. у становленні української пізнавальної літератури - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікаційВнаслідок впливу чинників історичного, соціально-політичного і культурного характеру, за умов відсутності в Галичині на початку ХХ ст. повноцінної різновидової та різножанрової літератури, адресованої українським дітям, дитяче періодичне видання виявилося чи не єдиним друкованим засобом, покликаним, а - головне - здатним одночасно задовольняти інформаційно-пізнавальні, навчальні, естетичні та духовні потреби тогочасної дитини. Дитячі періодичні видання були орієнтовані на специфічну вікову групу читачів - дітей 6-15 років (окремі журнали враховували й запити дітей дошкільного віку), світогляд яких формувався у процесі соціалізації. ХХ ст. як основних форм видавничого втілення української пізнавальної літератури (науково-популярної літератури для дітей), як друкованого засобу популяризації знань серед дітей вимагає системного, комплексного вивчення його історії та теорії, критичного осмислення та вироблення на основі раціонального досвіду минулого науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо підготовки та видання творів сучасної української пізнавальної літератури. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: · проаналізувати стан вивчення проблеми в українській та зарубіжній історіографії; · виявити і проаналізувати пізнавальні функції галицької дитячої періодики, її роль у формуванні української пізнавальної літератури.Русова), які виявилися важливими джерелами інформації про тогочасну дитину як читача та її можливості розуміння художнього та нехудожнього тексту, про закономірності формування основних типологічних ознак видань для дітей, про особливості створення пізнавальних текстів для дітей та системи засобів популяризації наукових знань. ХХ ст. випуск журналів для дітей був швидше справою гуманітарного характеру (цим на громадських засадах займалися лише просвітяни, які розглядали їх як інструмент всебічного виховання українських дітей), то у 20-і рр. у дитячих журналах починають бачити комерційно привабливий видавничий продукт, справа їх видання стає на професійні рейки. Як показує аналіз, такий підхід не вплинув на соціальні функції періодичних видань для дітей, навпаки, найвитривалішими виявилися ті видавничі проекти („Світ Дитини”, „Молода Україна”, „Наш Приятель”), видавцям яких вдалося успішно сполучити комерційний зиск із суспільною відповідальністю. У підрозділі 2.1 „Дитина як читач у контексті психолого-педагогічних, книгознавчих і пресознавчих досліджень початку ХХ ст.” показано, як активізація наукового зацікавлення проблемами дитинства і дитини сприяла формуванню основної типологічної ознаки дитячого періодичного видання - її адресності. Щоправда, в умовах економічної скрути видавці не могли видавати одночасно кілька журналів (так, М.Таранько був змушений „закрити” „Молоду Україну”), а тому часто свідомо йшли на розширення потенційної читацької аудиторії своїх видань, публікуючи „під одним дахом” матеріали різні за складністю, тематикою, жанрами, тобто орієнтовані на різного за віком, а відтак і уподобаннями читача.ХХ ст. до просвітян приєдналися книгознавці, педагоги та психологи, що дало можливість розширити кут бачення: дослідження особливостей дитячого сприйняття, здобутки вікової психології дозволили виробити певні практичні рекомендації щодо створення і видання творів дитячої літератури. Поява періодичного видання, що призначалося дитячій читацькій аудиторії, була стимульована просвітянським рухом, який активізувався на галицьких землях наприкінці ХІХ ст., усвідомленням суспільної ролі друкованого слова у всебічному вихованні української дитини, а відтак суспільним визнанням потреби у створенні видань, адресованих безпосередньо юним читачам. Завдяки впливу просвітян в українській історії зявляються дитячі періодичні видання пізнавального спрямування, які беруть на себе найширший спектр можливих соціально-комунікативних функцій: поширювати знання, допомагати в опануванні навички читання, задовольняти пізнавальні та духовні потреби. Успішність дитячих видавництв і популярність пропонованих ними періодичних видань зумовлювались: постійним вивченням потреб читача, розширенням тематики і жанрової палітри публікацій, вмінням просувати видання на ринку, залучати передплатників. Опираючись на відповідне теоретичне підґрунтя, видавці могли регулювати кількісні та якісні параметри наповнення журналу пізнавальною інформацією; мотивовано розподіляти тексти за складністю в межах одного видання; виявляти теми, проблеми, які цікавили дітей різного віку; обирати доцільні жанри публікацій; застосовувати нові засоби адаптації наукової інформації для легшого сприймання і розуміння дитиною текстів.

Основний зміст дисертації