Роль фотоперіоду в регуляції процесів пероксидації в базальних ядрах мозку щурів за гострої гіпоксії - Автореферат

Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Буковинському державному медичному університеті МОЗ України. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Заморський Ігор Іванович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри фармакології Офіційні опоненти: доктор медичних наук Маньковська Ірина Микитівна, Інститут фізіології ім. Київ доктор медичних наук Хомінська Зінаїда Борисівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач лабораторії ендокринології, м. Захист відбудеться “24” жовтня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.198.01 при Інституті фізіології ім.Проблема гіпоксичних станів організму була і залишається одним з актуальних питань біології та медицини, оскільки гіпоксія як типовий патологічний процес супроводжує різноманітні захворювання, і навіть здоровий організм в залежності від умов існування, інтенсивності діяльності та інших чинників постійно стикається з кисневою недостатністю (Л.Д.Лукьянова, 2004). Таким чином, при дослідженні та формуванні оцінки гіпоксичного впливу виникає необхідність як врахування характеру гіпоксії, так і проведення аналізу цього впливу у різних структурах мозку. Але, незважаючи на те, що у світі проводяться інтенсивні комплексні клініко-фізіологічні дослідження по вивченню цих структур, лише невелика частина робіт проведена із застосуванням біохімічних методик, які визначають такі показники, як інтенсивність процесів пероксидації, що безперечно не дає можливості в повній мірі дослідити фізіологічні процеси, що протікають в базальних ядрах, зокрема за дії гіпоксії. Відсутні роботи по вивченню такого впливу і на функціональний стан базальних ядер, хоча ці структури беруть безпосередню участь у формуванні циркадіанних ритмів (Э.Б.Арушанян, 1991), отже їхня функціональна активність постійно модулюється фотоперіодом, а також є чутливими до дії гіпоксії (T.Alkan et al., 2001; L.S.Wang et al., 2003). Все це вищенаведене робить дослідження ролі фотоперіоду в регуляції такої ключової ланки патогенезу гіпоксії як інтенсивність процесів пероксидації в базальних ядрах доцільним та необхідним.Для дослідження брали такі структури: хвостате ядро (n.caudatus), бліда куля (globus pallidus), прилежаче ядро перегородки (n.accumbens), амігдалярний комплекс (amigdala) (N.Sherwood, P.Timiras, 1970), у гомогенатах яких визначали інтенсивність процесів пероксидації за станом пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та білків, активністю основних ферментів антиоксидантного захисту (АО-захисту), тканинного фібринолізу та протеолізу. Подальші дослідження показали, що ця встановлена нами різна інтенсивність вільнорадикальних процесів в базальних ядрах певною мірою впливала на чутливість цих структур до кисневого голодування, і найбільші зміни досліджуваних показників, викликані дією гострої гіпоксії, були зареєстровані у прилежачому ядрі перегородки, структурі, у якій інтенсивність пероксидації є найвищою (табл.1). Утримування тварин за умов постійної темряви перед гіпоксією призводило до того, що вміст продуктів ПОЛ в базальних ядрах за досліджуваними показниками практично не змінювався у порівнянні з інтактними тваринами, а значить був суттєво нижчим за постгіпоксичний. Так, факторний дисперсійний аналіз виявив істотність впливу тижневої експозиції постійної темряви перед гіпоксією на накопичення ОМБ нейтрального характеру в хвостатому ядрі (F1,12=8,81, р=0,012), амігдалярному комплексі (F1,12=21,16, р=0,0006), ОМБ основного характеру в прилежачому ядрі перегородки (F1,12=19,23, р=0,001), хвостатому ядрі (F1,12=23,77, р=0,0004), амігдалі (F1,12=251,44, р=0), що відображалось у збільшенні вмісту ОМБ у зазначених структурах мозку. Інтенсивність протеолізу в базальних ядрах мозку за поєднаного впливу зміненого фотоперіоду та гіпоксії також є низькою: порівняння показників протеолізу в базальних ядрах мозку за поєднаного впливу зміненого фотоперіоду та гіпоксії із відповідними показниками у постгіпоксичних тварин (табл.3) показало, що зміна фотоперіоду (незалежно від характеру освітлення) нівелює наслідки гіпоксичного впливу на лізис альбуміну (умови постійної темряви (F1,53=26,53, р=0,000004); постійного світла (F1,53=4,89, р=0,031)) та казеїну (умови постійної темряви (F1,54=37,82, р=0); постійного світла (F1,54=86,67, р=0)) і суттєво зменшує лізис колагену у порівнянні з постгіпоксичними тваринами (умови постійної темряви (F1,54=63,70, р=0); постійного світла (F1,54=47,77, р=0)).У дисертації наведено теоретичне та експериментальне узагальнення даних щодо визначення ролі фотоперіодичності в регуляції інтенсивності процесів пероксидації в базальних ядрах головного мозку за гострої гіпоксії і показано, що застосування мелатоніну (нейроендокринного передавача фотоперіодичних впливів) сприяє наближенню до норми процесів пероксидації в базальних ядрах після впливу гострої гіпоксії.1.

2. Основний зміст роботи