Роль фантастики у романі Оскара Уайльда "Портрет Доріана Грея" і повісті Миколи Гоголя "Портрет" - Курсовая работа

У результаті поширення у кінці XX - на початку XXI ст. феномену так званої «масової» літератури, ми досить багато чуємо про фантастику як один із найпопулярніших її жанрів. Фантастичній літературі та її різновидам - науковій фантастиці й фентезі - присвячено багато досліджень і в сучасній літературознавчій науці. Актуальність: існує багато творів, у яких фантастичне функціонує як прийом на загальному, цілком реалістичному тлі. Цей прийом не достатньо вивчений на сьогодні, тому існує потреба його дослідження, визначення цілей його використання та взагалі характер даних фантастичних прийомів. Отож, мета роботи: дослідити роль, особливості використання фантастики як художнього прийому.Брати Стругацькі висловились про фантастику так: це «опис світу з елементами чудесного» (незвичайного, малоймовірного) [15, с.11]. В той же час ми не можемо сказати, що у стародавньому світі виник жанр «фантастика», вона була швидше елементом твору, а вже із часом (із розвитком літератури, як мистецтва) вона стає принципом побудови твору та його внутрішньою суттю. Художні твори, де використано фантастику як художній прийом, часто називають такими, які висвітлюють основні літературні проблеми (людина і світ, людина і суспільство, т.д.). Так, наприклад, у творі Миколи Гоголя «Ніс» автор скористався фантастичною вигаданою ситуацією для того, щоб висміяти чиновницьке угодництво та чинопочитання. Також, досить поширеним явищем у літературі є явище, коли фантастичне лягає в основу створення гротеску як особливої форми художнього відображення дійсності.Уайльд приходить до думки, що мистецтво знаходиться поза мораллю, воно самодостатнє від морально-етичних уподобань суспільства: «Закони мистецтва не збігаються із законами моралі», «Митець не має етичних уподобань. Сучасна література не задовольняла Уайльда, через те, що, на його думку, воно було занадто наближене до реальності, а в деякій мірі навіть копіювало реальне життя, у якому краси було дуже обмаль. Він заявляв, що «життя - дуже їдуча речовина, воно руйнує мистецтво…», і що «реалізм як метод-нікудишній, і кожен митець має уникати двох речей - сучасності форми і сучасності сюжету». Підкреслюючи думку, що мистецтво вище за життя, показуючи продовж усього роману перевагу мистецтва над життям, все ж автор, у кінці твору показує, що долю людини визначає реальне життя. З одного боку, відтворюючи істину на портреті, письменник показує, що мистецтво є вищим від життя, а з іншого, Уайльд показує, що зміни на портреті відбулись через те, що герой знехтував моральними принципами та нормами.Гоголь знайшов таких жертв, насамперед, серед митців, серед художників. Гоголя сильно турбували такі питання як художник і суспільство, мистецтво і життя. У першій редакції портрет, який збирався купити Чартков, фантастичним чином зявляється у нього вдома, а вже у другій редакції (Гоголь змінив фантастику на реальність) Чартков купив його за останні гроші і приніс його додому власноруч. Сцену фантастичного «оживлення» портрета, подану в першій редакції, письменник також видозмінив, увівши мотив сну, який дає реалістичне пояснення «видінням» художника [20, с. У другому варіанті «Портрета» Гоголь показує, що «падіння» художника було зовсім не випадковим, пояснювалося не лише загадковою демонічною силою портрета, але й було закладене в самому характері Чарткова, в його ставленні до мистецтва.У ході дослідження розділено поняття фантастики як жанру художньої літератури і як окремого творчого прийому, що вводиться письменником у загалом реалістичний твір. Встановлено, що введення елементу фантастики у твір виступає його сюжетотворчим чинником, відіграє важливу роль для реалізації художнього задуму письменника. Зясувавши мету використання фантастичного в літературі, ми дійшли висновків, що досить часто елемент фантастики може слугувати засобом висміювання, осуду певних явищ або негативних рис характеру героїв. Характерно, що фантастичний елемент дає можливість змусити читача по-новому подивитись на вічні, щоденні проблеми, які, при усій своїй повсякденності втілюють основні засади існування людства (творчість Ф. Таким чином, елемент фантастики «портрет» відіграє особливу роль у розвязанні головного конфлікту роману - конфлікту краси і моралі.

Зміст

Вступ

1. Фантастика як художній засіб відображення дійсності та художній прийом

1.1 Фантастика як жанр художньої літератури. Сучасна фантастика

1.2 Фантастичне як літературний прийом: Мета використання та засоби створення

2. Особливості відображення фантастичного та реального у романі Оскара Уайльда «Портрет ДОРІАНАГРЕЯ» та повісті Миколи Гоголя «Портрет»

2.1 Фантастика у творчості Оскара Уайльда

2.2 Єдність фантастичного та реального - основа творчості Миколи Гоголя

2.3 Порівняльний аналіз фанатичних прийомів у творах Оскара Уайльда «Портрет ДОРІАНАГРЕЯ» Та Миколи Гоголя «Портрет»

Висновки

Список використаної літератури

У ході дослідження розділено поняття фантастики як жанру художньої літератури і як окремого творчого прийому, що вводиться письменником у загалом реалістичний твір.

Встановлено, що введення елементу фантастики у твір виступає його сюжетотворчим чинником, відіграє важливу роль для реалізації художнього задуму письменника.

Зясувавши мету використання фантастичного в літературі, ми дійшли висновків, що досить часто елемент фантастики може слугувати засобом висміювання, осуду певних явищ або негативних рис характеру героїв.

Початок XX століття ознаменувався поширенням модерністських віянь у літературі й мистецтві. Фантастика цього періоду стає могутнім засобом звернення до духовної сфери особистості, до проблем морального, гуманістичного характеру. Характерно, що фантастичний елемент дає можливість змусити читача по-новому подивитись на вічні, щоденні проблеми, які, при усій своїй повсякденності втілюють основні засади існування людства (творчість Ф. Кафки, Р. Бредбері).

Так, у романі О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» як творі модернізму втілюється нова концепція людини, згідно з якою світ людської особистості - складний, багатогранний і часто незбагненний. Саме тому поведінка його героїв переважно не є соціально чи біологічно зумовленою, як у реалістів чи натуралістів, вона не підкоряється «життєвій логіці».

Метафора портрета - центральна у романі. Це метафора душі героя, його моральний «щоденник». Фантастичний образ портрета-сумління, портрета-душі стає певною мірою найреальнішим, оскільки герой впізнає в зображеному себе справжнього. Таким чином, елемент фантастики «портрет» відіграє особливу роль у розвязанні головного конфлікту роману - конфлікту краси і моралі.

Портрет стає уособленням душі головного героя, його сумління, а Доріан завжди залишається прекрасним і незмінним. Навіть стосовно героїв роману Уайльд створює скоріше образи-символи, аніж характери. Доріан Грей - це втілення вічної молодості, Безіл - символ служіння мистецтву, лорд Генрі - виразник ідей гедонізму, актриса Сибілла - уособлює театральність життя.

Таким чином, провідна проблема твору - співвідношення мистецтва і дійсності - проймає весь роман. Вона реалізується в багатьох аспектах, головні з яких: співвідношення форми і змісту; вічність і миттєвість прекрасного, мистецтва; відносини митця і його творіння; етичне ставлення до мистецтва, прекрасного.

У «Портреті» М. Гоголя явно виступають два плани - реалістичний, який правдиво розкриває долю художника-бідняка, що продав свій талант світському натовпу, й алегоричний, ірраціональний план, повязаний з фантастичною історією портрета. Та обставина, що ці два плани не поєднуються, а існують кожен окремо, свідчать про штучність побудови, про порушення письменником принципів реалізму.

Таємничий портрет лихваря введено в повість як прояв містичної сили. Лихвар постає як символ демонічної сили золота, зображений в умовно-романтичному аспекті, втілюючи в собі містично-невловиму і водночас всесильну могутність багатства.

На думку багатьох літературознавців, М. Гоголь у повісті «Портрет» відступає від реалістичного зображення життя. Фантастика тут дещо втрачає ту сатиричну роль, яка робить її гострою зброєю викриття дійсності, набуває містичного характеру, надає оповіді абстрактно-символічного смислу.

Виходячи із вищесказаного, можемо сказати, що введення в художній твір елементів фантастики виступає важливим сюжетотворчим чинником. Фантастичні риси входячи у твір ніяким чином не порушують його реалістичність, навпаки вони служать для письменника допоміжними чинниками у реалізації його ідейно-художнього замислу. Фантастика, взагалі, направлена у своїй більшості на відтворення, а часом викриття дійсності із всіма її перевагами та недоліками.

1. Андронік А. «Портрет Доріана Грея»: прочитання зблизька // Зарубіжна література. - 2002. - №7. - С. 1 - 32.

2. Анненская А. Оноре де Бальзак: Его жизнь и литературная деятельность // Боккаччо. Бомарше. Беранже. Байрон. Бальзак: Биографические повествования. - Челябинск, 1998. - С. 347 - 437.

3. Бабенко К. ЗЛОЧИНПРОТИКРАСИ. Роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» і ПОВІСТЬМИКОЛИ Гоголя «Портрет»(10 клас) // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2002. - №7. - С. 14 -17.

4. Барановська М. Парадокси Оскара Уайльда II Зарубіжналітература. - 1997. - №43. - С. 4.

5. Ботнер В. Бути красивим чи чоброчесним?: Матеріали до вивчення творчості О. Уайльда, 11 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1997. - №5. - С. 21 - 23.

6. Гоголь Н.В. Миргород. Портрет. Шинель. - Харьков: Прапор, 1975.-368 с

7. Градовський А. Порок - це витрата життєвих сил: Урок-літературознавчий аналіз з елементами бесіди за романом О. Уайльда «Портрет Доріана Грея»: 10 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2002. - №1. - С. 39 - 42.

8. Железнікова Т. Чи вміє людина правильно розпорядитися своїм талантом?: За повістю М. Гоголя «Портрет» // Зарубіжна література. - 2003. -№11. -С. 9 -12.

9. Кабкова О. Карнавал у житті й творчості О. Вайльда // Зарубіжна література. - 2004. - №9. - С. 10 -15.

10. Кузьменчук І. Парадокси Оскара Вайльда И Зарубіжна література. - 2004. - №9. - С. 16.

11. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературних термінів. -К.: Радянська школа, 1971. -485 с.

12. Літературознавчий словник-довідник. - К.: Академія, 1997. - 752 с.

13. Маркович В. Петербургские повести Н.В. Гоголя. -Л.: Художественная литература, 1989. - 208 с.

14. Масімова Л. Життяна слідує мистецтво: Філософсько-естетичні та моральні проблеми роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» // Зарубіжна література. - 2000. - №19. - С. 3.

15. Назаренко М. Фантастика - вчора, сьогодні, завтра // Зарубіжна література. - 2000. - №4. - С. 11-12.

16. Назарець В., Васильєв Є., Пелех Ю. Оскар Вайльд і мораль Доріана Грея // Зарубіжна література в школах України. - 2005. - №4. -С.5-9.

17. Ніколенко О. Мистецтво, що змальовує душу: Урок-картинна галерея за романом О. Уайльда «Портрет Доріана Грея». 11 клас // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2000. - №10. -С. 25-29.

18. Ржевська 3. Естет чи мораліст? О. Уайльд «Портрет Доріана Грея», 10 клас // Зарубіжна література. - 2007. - №10 - 11. - С. 7-10.

19. Степанов H.JI. Н.В. Гоголь. - М.: Государственное издательство художественной литературы, 1955. - 588 с.

20. Храпченко М.Б. Творчество Гоголя. - М.: Советский списатель, 1956.-608 с.

21. Чоловська О. Відголосок чужої мелодії. Два уроки з вивчення роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» // Зарубіжна література в школах України. - 2007. - №2. - С. 27 - 32.

22. Штанько Л.О. Уайльд «Портрет Доріана Грея»: Матеріали до варіативного вивчення. Естетизм як принцип художньоїтворчості // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2007. - №4. -С. 31-34.

23. Эшитейн М.О стилевых началах реализма (Поэтика Стендаля и Бальзака) // Вопросы литературы. - 1977. - №8. - С. 106 - 134.

Размещено на .ru