Роль фізіологічно активних речовин в технології вирощування садивного матеріалу Ligustrum vulgare L. та використання її в озелененні - Дипломная работа

Значення зелених насаджень полягає у виконанні ними ряду функцій, серед яких найбільш вагомими є поліпшення мікрокліматичних умов, очищення і зволоження повітря та збагачення його киснем, висока фітонцидна активність, покращення архітектурно-художнього оформлення забудов, запобігання несприятливим природно-кліматичним явищам [1,2,33]. Виключне значення зелених насаджень проявляється у сучасних умовах, коли відбувається посилення антропогенного впливу на навколишнє середовище [21,38,44]. Збільшення атмосфери киснем та поглинання вуглекислого газу є однією із важливих функцій зелених насаджень, яка відбувається в результаті процесу фотосинтезу. Серед них значне місце належить представникам роду Ligustrum L., який останнім часом привертає до себе увагу, як рослина надзвичайно пластична (краще витримує підстригання серед усіх листяних), так і рослина, завдяки своїй тіньовитривалості, як підліскова культурах [2,6,9,20]. Метою дослідження було вивчення впливу регуляторів росту на процес утворення кореневої системи у живців бирючини звичайної (Ligustrum vulgare) та використанні її в озелененні.Родина Маслинових нараховує до 30 родів і більше 600 видів. Багато родів мають переривчастий ареал, що вказує на їх значну роль в історії. Квітки розвиваються з пазушних чи верхівкових бруньок пагонів минулого року. Квітки завдяки виділенню нектару при основі завязі сильно пахнуть, що приваблює комах-запилювачів. Насінини бузку та форзиції, що висипаються на землю при розтріскуванні коробочок, та крилатки ясена, що можуть висіти на дереві всю зиму, розносяться вітром.Рід нараховує 40 видів вічнозелених і листопадних дерев та чагарників, поширених в тропічному та субтропічному поясах Східної Азії, Нової Гвінеї, Австралії [23,25,37,41]. Один вид - бирючина звичайна (Ligustrum vulgare) росте в Європі, зокрема, в Україні (рис. Бирючина звичайна (Ligusturm vulgare) у природних умовах росте в південних і південно-західних районах України, північній Молдові, в гірському Криму і на Кавказі, в Середній і Південній Європі, Північній Африці і Малій Азії. Росте швидко, досить морозостійка, витримує короткочасне пониження температури до-300 С, посухостійка, мириться із різними типами ґрунтів, добре зростає на карбонатних ґрунтах, навіть виносить невелике засолення [7,47,61, 64]. До складу листя і квіток бирючини звичайної входить вітамін С, рослинні алкалоїди, цукри, дубильні речовини, каротиноїди, флавоноїди (рутин, рутінозідлютеолін, рутенозід апигенина), ефірна олія.Рослини бирючини можна розмножувати насінням, кореневими паростками, відсадками, здеревянілими та зеленими живцями [10,25,34,39]. Для отримання великої кількості посадкового сортового матеріалу застосовується інший спосіб розмноження - живцювання [28]. На живці зрізають лише великі добре розвинені зрілі пагони, які при згинанні ламаються з хрускотом. Висаджують живці бирючини в парниках під скло в добре промитий крупний пісок, насипаний шаром в 3-5 см на основний субстрат з дернової суміші з піском, на глибину 5 см, під кутом 45є. На живці зрізують тільки великі добре розвинені зрілі пагони, які при згинанні ламаються з хрускотом.На зиму бажано вкривати або пригинати до ґрунту, тому що можуть підмерзати. Перекопуючи ґрунт навесні, під чагарник вносять пісок і вапно, а також мінеральні добрива: азотні і фосфорні - 10-15 г/м2, а калійні - 15 г/м2 один раз в 2-3 роки, восени, тому що вони сприяють кращій перезимівлі рослин. Добрива вносять у ґрунт не тільки перед посадкою рослин, але і під час їх інтенсивного росту як підживлення. Зазвичай на кислих ґрунтах з бурянів частіше зустрічаються хвощ, щавель, мокриці, фіалка триколірна, подорожник. Для зниження кислотності ґрунту вносять 250-300 г/м2 вапна - на легких супіщаних ґрунтах, 300-440 г/м2 - на середньоважких підзолистих ґрунтах, по 500-600 г/м2 - на важках перегнійних, суглинистих і глинистих ґрунтах.Живлення - це обмін між рослинами і навколишнім середовищем, перехід речовин з грунту і повітря в рослину до складу органічних сполук, які синтезуються в рослинному організмі, та виведення їх частини з нього. Інші елементи живлення потрапляють у рослини випадково, пасивно і фактично не потрібні для їх росту та розвитку. Проте основна кількість азоту, води і зольних елементів у рослину надходить із грунту через кореневу систему. За час вегетації в рослин виділяють два періоди, які різняться характером вбирання елементів живлення: критичний, коли в рослини надходить невелика кількість елементів живлення, а їх нестача погіршує ріст і розвиток рослин, та період максимального засвоєння, коли рослини вбирають найбільшу їх кількість [18]. Оптимальне азотне живлення рослин підвищує синтез білкових речовин, пришвидшує ріст і затримує старіння рослинного організму, посилює і подовжує життєдіяльність листків, при цьому рослини інтенсивно ростуть, утворюють міцні стебла і листки яскраво-зеленого кольору, поліпшується формування репродуктивних органів, підвищується продуктивність.Мінеральне живлення культур у захищеному грунті (теплиці, п

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сучасний стан вивчення проблеми

1.1 Загальна характеристика родини Маслинових (Oleaceae Lindl)

1.2 Ботанічна та біологічна характеристика представників роду Ligustrum

1.3 Способи розмноження Ligustrum vulgare

1.4 Агротехніка вирощування бирючини звичайної

1.5 Особливості живлення рослин

1.6 Особливості живлення рослин у захищеному грунті та його діагностика

1.7 Агрохімічні основи застосування добрив

Розділ 2. Обєкт, методика та умови проведення досліджень

2.1 Обєкт і методика проведення досліджень

2.2 Загальна характеристика фізіологічно активних речовин, що використовувалися в дослідженнях

2.3 Умови проведення досліджень

Розділ 3. Результати досліджень

3.1 Залежність коренеутворення від типу живця та метамерності пагона

3.2 Вплив регуляторів росту на процес укорінення живців Ligustrum vulgare

3.3 Економічна ефективність застосування фізіологічно-активних речовин

Розділ 4. Використання ligustrum vulgare в озелененні

Розділ 5. Охорона праці

Розділ 6. Екологічна експертиза

Висновки

Список використаної літератури