Роль фіброзно-запальних та генетичних предикторів перебігу хронічної серцевої недостатності у хворих на цукровий діабет 2 типу - Диссертация

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т.Малої Національної академії медичних наук України», м..2 Дизайн дослідження3.1 Клініко-патогенетичні особливості хронічної серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду, що перебігає на фоні цукрового діабету 2 типу та без нього5.2 Оцінка вкладу клініко-біохімічних та структурно-функціональних змін серця при прогнозуванні перебігу та ризику розвитку несприятливих подій у пацієнтів із хронічною серцевою недостатностю зі збереженою фракцією викиду і цукровим діабетом 2 типу та без нього впродовж 30-місяцівПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇЗа результатами деяких досліджень доведено, що від 30 до 70% (у середньому близько 50%) всіх пацієнтів, що мають ознаки і симптоми серцевої недостатності, страждають від ХСН з систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ХСНЗБФВ) [24, 37. Пацієнти із ХСНЗБФВ, у порівнянні з пацієнтами із ХСН з СДЛШ, мають типовий фенотип: у більшості випадків це немолоді жінки із ожирінням [37, 41, 42,], у таких пацієнтів частіше зустрічається артеріальна гіпертензія і фібриляція передсердь. В цілому, із супутніх захворювань, за винятком ішемічної хвороби серця (ІХС), у таких пацієнтів часто зустрічаються цукровий діабет (ЦД) 2 типу і порушення функції нирок [7, 37, 43, 44, 45]. Хоча ХСНЗБФВ і ХСН з СДЛШ мають схожі симптоми, такі як задишка і втома, гемодинамічне перенавантаження з підвищенням тиску наповнення і зниженням серцевого викиду, а також схожий клінічний перебіг захворювання з частими госпіталізаціями і зниженим виживанням і, вважається, що вони мають різні механізми розвитку захворювання [41, 42, 43]. Найбільш вагомим аргументом щодо наявності різних патофізіологічних механізмів розвитку та прогресування цих синдромів, ймовірно, є те, що в дослідженнях із застосуванням терапії з доказаною ефективністю відносно ХСН СДЛШ (TOP-CAT, PEP-CHF, CHARM-Preserved, I-Preserved) не було досягнуто критеріїв ефективності щодо зниження темпів прогресування патологічного процесу та ймовірності виникнення несприятливих клінічних подій, у тому числі серцево-судиної смертності, у пацієнтів із ХСНЗБФВ [4].Незважаючи на те, що порушення інсулін-стимульованого засвоєння глюкози широко поширене при серцево-судинних захворюваннях, ступінь активації кіназних сигнальних шляхів різна і залежить від тяжкості та тривалості перебігу ожиріння або цукрового діабету. Важливу роль у патогенезі синдрому ІР відіграє активація системи цитокінів [37], а дисбаланс деяких з них (підвищення інтерлейкіну (ІЛ)-6, фактора некрозу пухлини (ФНП)-? та зниження ІЛ-10, ІЛ-4) вважають предикторами судинних ускладнень. Дані нещодавно проведених мета-аналізів показали, що підвищення рівня інсуліну і концентрації глюкози у осіб без діабету були повязані з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань [32, 33]. Більш того, підвищення вмісту глюкози та інсуліну в сироватці крові мають проатерогенну дію [34, 35]. Було виявлено, що обєднаний відносний ризик розвитку ІХС (ВР, 95% ДІ) при порівнянні високої та низької концентрації був 1,52 (1,31, 1,76; 62,4%) по відношенню до глюкози, 1,12 (0,92, 1,37; 41,0%) по відношенню до інсуліну і 1,64 (1,35, 2,00, 0%) для HOMA-IR.Прозапальні цитокіни здатні моделювати кардіоваскулярну функцію через низку механізмів, результатом яких є гіпертрофія, дилатація лівого шлуночка (ЛШ) серця, дисфункція міокарда, ендотеліальна дисфункція, кардіоміопатія та фіброз [40], тому в останні роки значна увага дослідників прикута до зясування патофізіологічної ролі цитокінів у патогенезі низки ССЗ, які традиційно не повязані з запаленням, зокрема СН різної етіології [41]. Результати останніх досліджень показують важливу роль Т-клітин в процесах ремоделювання міокарда, за участю підвищеної активності ферменту лізил-оксидази, який сприяє підвищенню зшивання колагену та збільшенню жорсткості міокарда [43]. На мишиній моделі, наявність артеріальної гіпертензії та метаболічного синдрома, двох добре відомих факторів ризику розвитку ХСНЗБФВ, асоціювалось з індукцією запальних Т-хелперів 1 фенотипу (тобто, підвищенням рівня ФНПА, інтерферону-g та інтерлейкіну-18) і підвищенням рівнів профібротічного цитокину трансформуючого фактору росту (TGF) - b, потенційно сприяючого розвитку фіброзу міокарда, індукованого запаленням [44]. Результати іншого дослідження [67], проведеного вченими з Новосибірська, виявили, що в цілому у пацієнтів частота зустрічних алеля G і генотипу G/G була достовірно вище (відповідно на 11 і 13,6%), а частота алеля А і генотип АА була достовірно нижче (відповідно на 11,7% і 9,7%) порівняно з контрольною групою. Ці результати дозволяють припустити, що поліморфізм у положенні-308 гена ФНП-? може сприяти підвищенню ризику розвитку ІХС у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, і може, являти собою корисний прогностичний маркер ІХС у пацієнтів з ЦД 2 типу.

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ ТА АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ І КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ЗІ ЗБЕРЕЖЕНОЮ ФРАКЦІЄЮ ВИКИДУ ЗА УМОВ КОМОРБІДНОСТІ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Хронічної серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду: фокус на коморбідність

1.2 Інсулінорезистентність: патофізіологічний фактор при хронічної серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду

1.3 Системне запалення та ФНП-?

1.4 Потенційний етіологічний та функціональний вплив поліморфізму -308 G/A гена фактора некрозу пухлин - ?

1.5 Галектин-3 як інтегральний маркер кардіометаболічних порушень

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ