Дослідження ролі еволюційно-синергетичної парадигми в осмисленні тенденцій суспільного розвитку. Особливості самоорганізації в соціальній системі на сучасному етапі. Значення флуктуацій, у ролі яких в умовах нестабільності в соціумі виступає особистість.
При низкой оригинальности работы "Роль еволюційно-синергетичної парадигми в осмисленні соціуму", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Інститут філософії імені Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських науккандидат філософських наук, доцент Деркач Вадим Леонтійович, Київський національний економічний університет МОН України, доцент кафедри Дослідження соціальних систем через призму еволюційно-синергетичної парадигми, методологічний і теоретичний потенціал якої дозволяє більш глибоко і всебічно осмислити цілісність і складність такого феномена як сучасне суспільство, а також діалектичну єдність рівноважних і нерівновагих процесів в історичному процесі, є досить перспективним і плідним. У роботі розкриті місце і роль флуктуацій, у ролі яких в умовах нестабільності в соціумі виступає особистість, а також у силу яких причин саме в "епоху змін" окремо узятий особистісний фактор стає здатним впливати на макросоціальні процеси. На історичному матеріалі обґрунтовано положення, що еволюція соціальної системи визначається двома протилежними тенденціями - ентропії і негентропії, що формують біфуркаційну та еволюційну траєкторії розвитку соціуму. Акценти робляться на наступних основних принципах: У роботі встановлено, що чим диференційніше (чим вище неоднорідність внутрішнього середовища системи) модель світу, тим вище антіентропійний потенціал системи як субєкта керування а, отже, ефективніше процес керування соціумом.Наука цього часу оперувала простими системами (системами з періодично повторюваною поведінкою), приділяючи основну увагу стійкості, порядку, однорідності, рівновазі, тобто тим параметрам, які характеризують замкнені системи і лінійні співвідношення. Соціальні закони, сформульовані в рамках класичної науки, описували явища та процеси, що мали місце у суспільстві в періоди еволюційного розвитку, для яких був притаманний жорсткий звязок між причиною та наслідком. У такому розумінні особистість втрачала сенс свого існування, перетворювалася в "гвинтик" "суспільної машини", а результат того чи іншого впливу на соціальні системи був легко передбачуваним, якщо були відомі первісні умови. Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю формування такої методології дослідження соціуму, в рамках якої дана проблема знайшла б своє більш повне й адекватне відображення. Істотний внесок у розвиток теоретико-методологічних засад еволюційно-синергетичної парадигми був зроблений природничими науками, насамперед, фізикою (Н.У першому розділі "Генезис і філософські засади еволюційно-синергетичної парадигми" досліджуються передумови виникнення синергетичного світорозуміння як основи еволюційно-синергетичної парадигми, а також розкрита її філософська, теоретична та методологічна сутність як в окремих наукових теоріях, так і в загальнонауковому аспекті. У першому підрозділі "Еволюційно-синергетичні тенденції в історії природничо-наукового і соціо-гуманітарного світоосягнення" розглядається генезис ідейних підстав теорії самоорганізації, теоретичний і методологічний потенціал якої склав підвалини для філософської інтерпретації еволюційно-синергетичної парадигми. Проведене дослідження підтвердило універсальність основних законів і принципів еволюційно-синергетичної парадигми, а також дозволило виявити специфіку проявів механізмів самоорганізації в системах живої та неживої природи. Робиться висновок про те, що еволюційно-синергетична парадигма є внутрішньо міждисциплінарною, оскільки поєднує фізику з біологією, хімію із соціологією та соціальною філософією, математику з психологією, причому узагальнення відбувається на засадах нелінійності, складності, самоорганізації, моделювання систем, що стають, перехідних процесів, тонких фрактальних структур. У другому розділі "Зміст еволюційно-синергетичної парадигми в соціальних дослідженнях" обґрунтовується доцільність використання еволюційно-синергетичної парадигми в осмисленні буття і тенденцій розвитку соціальних систем, а також розкриваються нові можливості вивчення такого феномена як соціум через призму методологічного і світоглядного потенціалу теорії самоорганізації.У висновках дисертаційного дослідження в розширеному вигляді представлені основні наукові результати, що виносяться на захист, визначаються перспективи подальшого наукового пошуку закономірностей розвітку в соціальній сфері на засадах еволюційно-синергетичної парадигми, а саме: 1. Соціум - складна відкрита система, стійкість якої постійно порушується дією як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, що є джерелами саморозвитку системи. Механізм біфуркаційних переходів визначає таке співвідношення необхідності і випадковості в історичному процесі: на етапі еволюційного розвитку (у періоди сталого, стабільного існування системи) провідну роль відіграє необхідність, а випадковість - у точці біфуркації (в перехідні епохи, коли народжуються нові структури, змінюється диспозиція соціальних сил). Упорядкування в соціальній системі відбувається через нестійкість, що забезпечує необхідну розмаїтість елементів (підсистем), що потенційно містять у со
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы