Роль дисфункції гуморальних і гемодинамічних механізмів у реалізації чинників ризику, прогнозі і лікуванні артеріальної гіпертензії - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЛЬ ДИСФУНКЦІЇ ГУМОРАЛЬНИХ І ГЕМОДИНАМІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ В РЕАЛІЗАЦІЇ ФАКТОРІВ РИЗИКУ, ПРОГНОЗІ ТА ЛІКУВАННІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇНауковий консультант - академік НАН і АМН України, РАМН, доктор медичних наук, професор МАЛА Любов Трохимівна, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор КОВАЛЬОВА Ольга Миколаївна, Харківський державний медичний університет, МОЗ України, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1; З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Велоергометрія викликає максимальне включення вазопресорів (активності реніну, альдостерону, ПГФ2а, тромбоксану В2, ендотеліну-1) і вазодилататорів (кінінів, ПГЕ1, 6-кето-ПГФ1а, ЦГМФ) при пограничній АГ (ПАГ) і зниження амплітуди відповіді при гіпертонічній хворобі (ГХ) II ст. Результати 2-річного спостереження визначили чинники ризику прогресування ПАГ у ГХ: ОС, ангіопатія сітківки, гіперфільтрація, тахікардія, ГЛШ, гіперкінетичний тип циркуляції, високі рівні екскреції катехоламінів, вмісту в плазмі ?-ендорфіну, ПГФ2а, ТХВ2, високі або низькі значення ПГЕ1, активності реніну, калікреїну.Основний контингент хворих із стабільною гіпертензією складають хворі з мякою гіпертензією, що характеризується "далеко не мяким" ризиком серцево-судинних ускладнень (Е.Н.Амосова, 1998, Є.Я.Ніколенко, 1998; Г.Г.Арабидзе, Ю.Б.Белоусов, Ю.А.Карпов, 1999; Л.Т.Мала та співавт., 1999; О.П.Свіщенко, В.М.Коваленко, 2001; ВООЗ/МТАГ, 1999; О.М.Ковальова, 2000; T.Kurtz, 1994; J.Menard et al., 1995). Нейрогуморальна регуляція судинного тонусу і водно-сольового балансу при АГ характеризується десинхронізацією вазоконстрикторних і вазорелаксуючих систем-антагоністів, разом з цим, їх роль у реалізації чинників ризику АГ і найбільш верифікованого чинника ризику - обтяженої спадковості (ОС) - вивчена недостатньо. Велике значення в оцінці ступеня дисфункції гемодинамічних і нейрогуморальних регуляторних механізмів набула система навантажувальних тестів, яка більш яскраво виявляє відхилення від норми при ПАГ і ГХ гемодинамічних, вазоконстрикторних, вазодилататорних, натрійуретичних ланок регуляції (В.А.Алмазов, Е.В.Шляхто, Л.А.Соколова, 1992; Д.М.Аронов, В.П.Лупанов, 1995; И.Г.Березняков, 1999; H.Janasek-Sitkowska, 1994). У звязку з вищевикладеним, поглиблене вивчення патогенетичних характеристик чинників ризику, порушень адаптаційної функції гуморальних систем, прогностичних маркерів ПАГ має наукове і практичне значення для удосконалення первинної і вторинної профілактики артеріальної гіпертензії. Визначити характер і вираженість реакції гемодинаміки і гормональних систем на функціональні тести: пробу з дозованим фізичним навантаженням (велоергометрічна проба - ВЕМ), психоемоційним навантаженням ("інформаційна проба"), гострі медикаментозні проби з фуросемідом і каптоприлом при пограничній і стабільній артеріальній гіпертензії.Спостереження за пацієнтами з ПАГ протягом 2-х років дозволило виділити 3 групи: 1-у групу склали 55 (34,6 %) пацієнтів у яких АТ нормалізувалося, 2-у групу - 68 (41,9 %) пацієнтів, у яких АТ залишилося на рівні ПАГ, у 3-ю групу ввійшли 37 (23,5 %) хворих з підвищенням АТ до гіпертензивного рівню. Підтвердженням того, що гіперкінетичний тип є чинником ризику прогресуванния ПАГ у ГХ, є результати 2-річного спостереження: для групи ПАГ, у якої надалі розвилася ГХ, ФРЩІ показала більш високі значення серцевого індексу, низькі значення ППО, високу швидкість кровотоку з більш низькими показниками регіонарного периферічного опору в умовах реактивної гіперемії, що характеризує переважання гіперкінетичного типу в цій прогностично несприятливій групі. Аналіз ПЕН у залежності від ОС показав тенденцію до більш високих показників САТ, ДАТ під час ПЕН у хворих ПАГ, ГХ I ст., ГХ II ст. з ОС, вірогідними виявилися відмінності САТ під час навантаження у всіх групах (p<0,05, p<0,05, p<0,05) і САТ після навантаження при ГХ II ст. У результаті ПЕН при ПАГ, ГХ I ст. і ГХ II ст. з ОС спостерігалося більш виражене зниження рівнів ПГЕ1 і ПГФ2а у порівнянні з групами без ОС, при цьому в пацієнтів з ПАГ було вірогідне зниження ПГЕ1, розходження в реакції ПГФ2а були вірогідними у всіх стадіях АГ. Рівень ПНУЧ у залежності від ОС у всіх групах не змінювався, проте, при функціональних пробах знайдені такі особливості: у результаті ВЕМ при ПАГ і ГХ I ст. з ОС знайдено зниження амплітуди приросту ПНУЧ (на 72,3 %) у порівнянні з групою без ОС (на 91,7 %), для ПЕН більш характерною виявилася невірогідна тенденція до більшого приросту ПНУЧ при ПАГ з ОС.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ