Роль ідеології в процесі соціальних змін - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана на кафедрі філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, академік НАН України ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, проректор, директор Інституту міжнародних відносин, завідувач кафедри філософії гуманітарних наук. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України МИХАЛЬЧЕНКО Микола Іванович, Інститут політичних і етнонаціональних дослідженьім. Кураса НАН України, керівник Центру комплексних досліджень політичних наук;Зокрема, ідеологія у соціально-філософському аспекті постає багатовимірним обєктом, що вимагає створення нових методологічних підходів. Практика ж соціальних змін вимагає розвязання проблем, характерною особливістю яких постає невідповідність між новими вимогами життя, старими схемами діяльності і несформованістю загальних орієнтирів і критеріїв для створення конструктивних соціальних систем. Саме на цьому тлі актуалізується проблема формування ідеології як соціальної стратегії, яка б задавала цілі, смисли, горизонти життєдіяльності як людини зокрема, так і суспільства в цілому. Окрім цього, ідеологія визначається атрибутивним елементом тоталітарних систем і антиподом “відкритого” суспільства. В 70-х роках ХХ століття відбувається переосмислення соціальної ролі ідеології, що відобразилось у культивуванні теорії “реідеологізації”.У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується джерельна база та ступінь дослідження проблеми, визначаються обєкт, предмет, мета і завдання дослідження, формуються елементи наукової новизни положень, які виносяться на захист, окреслюється теоретичне та практичне значення роботи, а також дані щодо апробації та публікації результатів дослідження.Макіавеллі у праці “Державець” фіксує тогочасні зміни суспільної свідомості на рівні буденного досвіду політичної діяльності та робить спробу раціонально встановити звязок між соціально-політичною практикою та інтересами. Бекона про “ідоли” постає передбаченням розуміння ідеології як ілюзорної свідомості, де джерелом спотворення постає і природа людини, і конкретний індивід, і суспільство загалом. Кабаніс) впроваджується термін “ідеологія”. У радянському суспільствознавстві ідеологія постає одним із системоутворюючих елементів та важливим фактором державного будівництва. В рамках такого теоретико-методологічного напрямку ідеологічне життя суспільства розглядалось як сфера наукового управління, що включала в себе: по-перше, саму ідеологію як систему ідей і поглядів (теоретичний рівень відображення дійсності); по-друге, ідеологічні відносини (відносини людей у процесі створення і розповсюдження ідей у суспільстві); по-третє, діяльність ідеологічних інститутів (державні і громадські організації, освітні і виробничі структури, засоби масової інформації тощо).Проблема визначення соціального характеру функцій ідеології розглядалася у працях В. В розділі зазначається, що ідеології притаманні специфічні функції, які в найзагальнішому вигляді відтворюють її пізнавальний та діяльністний аспекти. Тому в процесі відображення ідеологія пізнає, пояснює, оцінює реальні протиріччя соціального буття, проблеми, повязані з характером соціальної структури, рівнем економічного розвитку, соціокультурної традиції. Реалізація пізнавальної функції ідеології природно постає як ілюзорне, приховане, викривлене, містифіковане відображення, оскільки детерміноване соціальними інтересами і цінностями тих чи інших соціальних груп. Ідеологічне передбачення у своєму конструктивному прояві, з одного боку, орієнтується на формування загального соціально-філософського уявлення про майбутнє, а, з іншого боку, має більш вузьке пропагандистське застосування, призначене для мобілізації соціальних груп чи суспільства в цілому на зміну існуючого стану справ.Дисертаційне дослідження, у якому проаналізовано ідеологію як соціокультурний феномен та розкрито конструктивну роль державницької ідеології у процесі соціальних змін сучасного українського суспільства, дозволяє зробити наступний підсумок. Необхідно розмежовувати ідеологію як форму суспільної свідомості та ідеологічність як атрибут суспільної свідомості. Ідеологія, з одного боку, постає як форма конкретно-історичної організації інституціонального буття соціуму, що актуалізується в процесі розпаду традиційної форми раціональності (стан соціальної аномії) та виконує конструктивну роль, структуруючи та соціалізуючи нові фактори та відносини в межах суспільства. Оперативний рівень відтворює тісний взаємозвязок з конкретним соціальним середовищем та характеризується прецедентністю та відносно самостійним характером існування стосовно фундаментального рівня ідеології.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ