З’ясовано, що гармонічні стосунки з людьми, які нас виховували, є фундаментом для формування самоідентичності. Описано метод феноменологічної редукції та визначено сенс існування батьків в нашому житті. Розглянуто висновки з аналізу власного дитинства.
Роль батьків у формуванні самоідентичності особистостіFor their harmonization, one can turn to the phenomenological reduction method and understand the meaning ofthe existence of parents in our lives; good relations can be fostered by the induction ofthe image of parents to «heavenly parents», the universal laws of nature, the existence of men and women. Екзюпері «всі ми родом з дитинства» [3], враховуючи це, а також міркування багатьох психологів, є привід вважати, що самоідентичність починає формуватися з ранніх років. І на нашу думку, особливе місце в цьому процесі займає виховання і далі - конфлікт з батьками (або людьми, які нас виховували). І ми вчимося відповідати: «Мене звати так, як назвали мене мої батьки», «Років мені стільки, скільки минуло від народження», «Мої батьки ось ці люди». Коли наші стосунки з батьками не склалися, то ми будемо намагатися відтворити їх з іншими людьми, шукаючи маму чи тата, або обох батьків в своїх друзях, коханих, героях книг чи зірках шоу бізнесу... або навіть в Богові.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
