Роль аритмій в патогенезі прогресування серцевої недостатності при ішемічній хворобі серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою, оптимізація лікування - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Роль аритмій в патогенезі прогресування серцевої недостатності при ішемічній хворобі серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою, оптимізація лікуванняРобота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім. Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Вакалюк Ігор Петрович, Івано-Франківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №3 з курсом сестринської справи, завідувач кафедри доктор медичних наук, професор Воронков Леонід Георгійович, Інститут кардіології ім.Однак питання стосовно клініко-інструментальних предикторів та механізмів прогресування СН при різних аритміях на сьогоднішній день залишаються незясованими. Аритмії значно ускладнюють перебіг СН та обумовлюють рефрактерність до стандартної медикаментозної терапії, суттєво погіршують прогноз хворих із СН та підвищують їх смертність переважно за рахунок раптової кардіальної смерті та тромбоемболічних ускладнень (Л.Т.Малая, Ю.Г.Горб, 2002; Л.А.Бокерия и соавт., 2002; М.А.Гуревич, 2003; Л.Г.Воронков, 2003). Не зясоване питання стосовно прогностичної ефективності аміодарона в пацієнтів із прогресуючою СН і різними аритміями, у переважній більшості досліджень ефективність препарату вивчалась в пацієнтів із стабільною СН (S.A.Doggrell, 2003; М.А.Гуревич, 2003; О.С.Сычов и соавт., 2003). Однак залишаються невивченими клінічна ефективність та вплив на виживання пацієнтів із СН комбінацій в-АБ з аміодароном, не розроблені чіткі покази до застосування комбінацій при різних аритміях, не зясовані критерії прогнозування рефрактерності до аміодарона та комбінацій у даної категорії хворих та ін. Оцінити клінічну ефективність та фармакологічну безпечність застосування метопрололу, карведилолу, аміодарона та їх комбінацій на тлі терапії еналаприлом і діуретиками у хворих із прогресуючою СН і різними аритміями протягом 2, 6, 12 і 24 місяців лікування.Із них 163 пацієнти з прогресуючим перебігом СН склали основний клінічний масив дослідження і 96 хворих зі стабільною СН ввійшли до контрольних груп. У дослідження не включали хворих із гострими формами ІХС та порушеннями мозкового кровообігу, до 12 місяців після перенесеного інфаркту міокарда, АВ-блокадами та блокадами ніжок пучка Гіса, синдромом WPW та слабкості синусового вузла, СН 2б стадії, клінічно значимими супутніми захворюваннями дихальної системи та шлунково-кишкового тракту, цукровим діабетом та захворюваннями щитоподібної залози, а також хворих, які не бажали брати участь у дослідженні та виконувати комплайенс запропонованого лікування. Аналіз результатів клініко-інструментального дослідження пацієнтів основних клінічних і контрольних груп виявив, що у хворих із прогресуючою СН, на відміну від пацієнтів зі стабільною СН, визначаються ознаки більш тяжкого ураження структурно-функціонального стану серцево-судинної системи. За циркадним профілем аритмій у пацієнтів із прогресуючою СН, на відміну від груп контролю, визначали достовірне (р<0,002) зростання денних (для СЕ - на 31,8%, для епізодів СТ - на 26,9% і для ШЕ - на 31,1%) та зменшення нічних форм аритмій (на 15,7%, 20,0% і 31,0% відповідно), що свідчило про суттєвий внесок симпатоадреналової системи в “активацію” різних аритмій у пацієнтів із прогресуючою СН. У пацієнтів із прогресуючою СН і СА, у порівнянні з групою контролю, протягом доби визначали достовірне (р<0,030) збільшення частоти реєстрації епізодів ішемії на 20,3% та тривалості епізодів безбольової ішемії на 49,2%; у пацієнтів із прогресуючою СН і ША - збільшення частоти реєстрації епізодів ішемії на 28,2% та їх тривалості на 38,7%, збільшення тривалості епізодів больової ішемії на 66,6% і в пацієнтів із прогресуючою СН і КА - збільшення частоти реєстрації епізодів ішемії на 34,0% і їх тривалості на 64,8%, тривалості епізодів безбольової на 52,6% і больової ішемії на 79,5%, зменшення порогової ЧСС ішемії на 7,8%.У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми, повязаної з прогнозуванням і оптимізацією лікування прогресуючої СН при ІХС в поєднанні з ГХ і різними аритміями, на основі вивчення патогенетичних чинників прогресування СН, предикторів розвитку аритмій і раптової кардіальної смерті, оцінки ефективності та фармакологічної безпечності різних варіантів терапії, розробки диференційованого лікування даної категорії хворих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ