Рок-поезія: міф, ритуал й американська традиція у творчості Джима Моррісона - Автореферат

КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЕпатажність, своєрідний вихід за межі чистого мистецтва та активне залучення соціально-культурного контексту, синестезія як форма відходу від друкованого слова та повернення до ранньої античної концепції синтезу мистецтв, “сполучення ритмізованих, орхестричних рухів із піснею-музикою й елементами слова”, - усі ці тенденції значно ускладнюють вивчення тогочасної поетичної ситуації. Як результат - деякі важливі мистецькі явища, що постають як елементи, необхідні для розуміння діалектики розвитку літератури та створення повної синхронної картини процесу у динаміці, ще залишаються поза увагою науки. Одне з таких явищ - поетичний та драматичний експеримент Джима Моррісона - рок-зірки, лідера групи “The Doors”, глибоко освіченого та самостійно мислячого поета, у творчості якого найважливіші культурно-мистецькі тенденції сучасної йому епохи відображаються й переосмислюються з самобутніх позицій. У своїх текстах Моррісон сполучає елітарну естетику, орієнтовану на класичні взірці романтизму, модернізму та авангардної поезії, зі зверненням до сучасної культурної ситуації, націленістю на широку аудиторію та залученням елементів масової культури, що допомагає митцеві у його прагненні створити власну всеосяжну та повну картину сучасності. Важливим на сучасному етапі розвитку літературної науки виявляється вивчення та пояснення того, як ці особливості роблять можливим унікальний досвід переосмислення відносин між елітарним та масовим мистецтвом, внаслідок якого у поета Джима Моррісона зявляється чи не найбільша за всю історію публічних читань аудиторія.У розділі першому, “Творчість Джима Моррісона у контексті культурних традицій”, специфіка рок-поезії Моррісона аналізується з урахуванням тенденцій американської та європейської філософії, а також у звязку із попередніми й сучасними Моррісону поетичними та драматичними традиціями. Інтерес до міфу і всього кола понять, з ним звязаного, формує специфічну художню манеру поета, в якій домінує міфотворчість, що звязує моррісонівський експеримент із поетичною традицією по вертикалі та сучасними поету художніми тенденціями по горизонталі, обєднує численні впливи та нашарування, на яких сформувався Моррісон-поет. Аналіз гностичного інструментарію, за допомоги якого Моррісон асимілюється до загального культурного контексту, відкриває підрозділ “Філософські концепції як світоглядний інструментарій поета”. Ідеї німецьких філософів сприймаються й трансформуються Моррісоном крізь призму американського трансценденталізму та постають як форма протесту проти раціоцентризму й матеріалізму післявоєнної Америки. Проповідуючи ірраціональне пізнання через ритуальний досвід, що відкриває людині доступ до всезагальної цілісності міфу, Моррісон по-своєму інтерпретує трансценденталістську концепцію універсалізму, що вводить до його творчості ідею циклічності як принципу буття та циклу як ритуальної форми очищення.У підрозділі “Вірш та пісня у творчості Джима Моррісона: жанрові особливості” пояснюються характерні ознаки, що зявляються у текстах Моррісона в залежності від їхнього призначення - виконання зі сцени чи індивідуального читання. Тексти не відкриті читачеві, затемнені, насичені культурними алюзіями, постають як авторські філософські роздуми, діалог із читачем або невідомим опонентом, ритуал. Через оксюморонне сполучення понять, що належать до різних стилістичних пластів, поет часто сатирично висвітлює сучасні реалії, як наприклад, у фразі “Steel doors lock in prisoners’ screams / & muzak, AM, rocks their dreams” (“Сталеві двері замикають волання вязнів / й музичка, СД, колисає їхні сни”), де вязні метафоричної тюрми буття слухають радіохвилі середнього діапазону. Моррісон варіює три види текстових фрагментів: фрагменти, що характеризуються чітким поетичним ритмом, як правило, створеним за допомоги коротких двоскладових стоп, та регулярною римою (дані фрагменти відповідають емоційно насиченим моментам ритуалу, супроводжують стан ритуальної ейфорії); фрагменти, що зберігають поетичну структуру, проте не мають регулярного розміру та рими (цілісність зберігається завдяки синтаксичному паралелізму, анафорі, асонансу чи консонансу); прозові фрагменти, які зачитуються речитативом та є найменш емоційно напруженими. Щоб зробити текст сприйнятним для публіки, поет використовує римовані й ритмізовані форми поезії.Аналіз контексту, поетологічних та реалізаційних характеристик, жанрового розмаїття творчості Моррісона дозволив створити комплексну концепцію творчості Моррісона, що розкриває її самобутність, тісний звязок із попередніми та сучасними культурно-філософськими теоріями, а також інноваційний та експериментальний характер творчості поета.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ