Характеристика найбільш поширених представників родини Орхідних у природі, еколого-ценотичні властивості їх популяцій, основні заходи охорони та захисту. Особливості розмноження та вирощування орхідей. Колекція Орхідних в ботанічному саду м. Києва.
Вона є найбільшою родиною серед рослин, бо налічує понад 30 тисяч видів привабливих і не дуже рослин. В Україні ряд зозулинцевих налічує 70 видів з 28 родів, 10 підтриб, 4 триби, 2 підродини та 1 родину. Слід відмітити, що в Україні трапляються представники всіх підтриб, що дико зростають в Європі, всіх родів, що дико зростають у Чехії, всіх видів, що в природі ростуть у Фінляндії. Зростають орхідеї на всіх континентах земної кулі, за винятком хіба що полярних областей та пустель. Наприклад, в Андах (гори в Південній Америці) деякі представники орхідних ростуть на висоті близько 3000 метрів, забираючись на верхівя дерев, а от в Австралії деякі види орхідей ростуть під землею.Родова латинська назва походить від грецьких слів "кефале" - голова і "аптера" - пиляк, буквально головчастий пиляк. Існує ціла низка українських народних назв, серед яких булавка, булавочник, падочниця, пилкоголовник. У 20-30 роках в ботанічній літературі зявляється назва "булатка", значення якої не зясовано. Окрім пиляка, найхарактернішою деталлю у будові квітки булатки є губа, яка складається з двох частин: передньої, яка має назву епохилій і задньої - гіпохилій. Рід налічує 14 видів, поширених у помірному поясі Євразії і лише один з них трапляється на північному заході Північної Америки.Стебло пряме, 20-60 см заввишки, відходить від укороченого висхідного або прямого кореневища, густо усадженого нитковидними коренями 7-12 см завдовжки. Квітки підведені догори або горизонтально розміщені, без завязі, 1,5-2 см завдовжки, білі. Зовнішні листочки оцвітини 1,7-2 см, продовгуваті або ланцетно-продовгуваті з пятьма жилками, внутрішні 1,4-1,6 см завдовжки, тупі, обернено-яйцеподібні з однією жилкою. Ареал охоплює Середземноморя, Скандінавію, Атлантичну, Середню і Східну Європу. На Україні трапляється в західних лісостепових районах, на схід від Дніпра відоме лише одне місцезростання в Полтавській області.Багаторічна травяниста рослина, гола, з вкороченим горизонтально-висхідним кореневищем, яке густо вкрите нитковидними коренями. Листки п кількості 7-11, розміщені в 2 ряди, лінійно-ланцетні, довго загострені, здебільшого вздовж складені, біля основи стеблообгортні, з добре помітними майже паралельними міцними жилками, з яких 5-7 основних, зісподу пластинки випнутих, зверху з невеликими рівчаками; поміж 2 основними жипкоми знаходяться тісно зєднані дрібніші в кількості 7-11. Суцвіття густе, з 5-20 квітками; нижній приквіток листоподібний, довший від квітки або однакової з нею довжини; верхні приквітки яйцевидно ланцетні або лінійно-ланцетні, дуже дрібні, лускоподібні, 1-2 мм завдовжки. Квітки молочно-білі, косо догори спрямовані. Губа майже вдвоє коротша від зовнішніх листочків оцвітини, 6-9 мм завдовжки, її гіпохілій мішкоподібно вигнутий, з 2 трикутними тупими лопатями, майже охоплює колонку, епіхілій тупотрикутний, з майже серцевидною основою, яка ширша від своєї довжини, зверху з 3-5, рідше 7 поздовжніми гребінчиками, на верхівці золотисто-жовта, густо вкрита дуже маленькими сосочками.Рід орхідея, або зозулинець, було обрано типовим для родини орхідні, або зозулинцеві. Значна кількість орхідей має на листках велику кількість темних крапок і нагадує піря зозулі, ось чому ці рослини назвали зозулинцями. Рід зозулинець нараховує понад 90 видів, з яких на Україні росте 20. Цілком зрозуміло що дати детальну характеристику кожного виду окремо не має можливості, адже один вид відрізняється від іншого незначними відмінами у будові квітки і соми, тобто вегетативних органів. До роду зозулинець належать багаторічні травянисті рослини з підземними бульбами, листки лінійні, вузькі або широкі, однобарвні або з темними плямами.Приквітки лінійно-ланцетні, довгастозагострені з 1 жилкою, зелені або по краю пурпурові; нижні - звичайно дорівнюють завязі, до 2 см завдовжки; верхні - коротші, до 1 см завдовжки, пахнуть лісовими клопами. В Україні зустрічається в Карпатах, Розточчі-Опіллі, Лісостепу звичайно; в Степу на Сіверському Дінці, в горах Артема Словянського району Донецької області та Причорноморї - рідко. Зозулинець блощичний траплявся поодинокими особинами генеративного віку, які знаходилися одна від одної на великій відстані. Подібна рясність виду спостерігалася і на торфових луках в околицях смт. В умовах первинної культури непогано розмножується ризореституційним способом, задовільно росте і розвивається у лізиметрах з торфовим субстратом, до якого додають перегній з перепрілої соломи чи сіна або опрілого листя.Народні назви: зозульки півникові, зозулинець прямий, слочок. Листки в кількості 3-6, лінійно-ланцетні, жолобчасті, від основи до верхівки поступово звужені, гострі, спрямовані догори, до 15 см завдовжки і 1,5-2 см завширшки. Листочки оцвітини довгасті, тупі, з 3 жилками; бічні - трохи відхилені, нерівнобічні, 7-9 мм завдовжки; середній - 6-8 мм завдовжки, зовнішні листочки схожі з внутрішніми. Шпорка пряма або майже пряма, циліндрична, трохи коротша від завязі або рідше однакової з нею довжини, горизонтально
План
ЗМІСТ
Вступ 2
Розділ 1. Характеристика найбільш поширених представників родини орхідні у природі, еколого-ценотичні особливості, заходи охорони 3
