Роботи Івана Пулюя в галузі фізики - Курсовая работа

За часів радянської влади імя видатного українського вченого - Івана Пулюя замовчувалося. На відміну від нас світова наукова громада вже давно знає Івана Пулюя як теоретика й експериментатора, автора багатьох оригінальних наукових праць та винаходів, фахівця зі спорудження електростанцій, а також як знавця стародавніх мов. Дана робота присвячена висвітленню досягнень однієї з найвидатніших постатей в новітній світовій історії науки, техніки і культури, видатному вченому і великому українському патріотові Івану Пулюю, велич якого полягає у багатогранності таланту, високій ерудиції, різноманітності зацікавлень і водночас найвищому рівневі досягнень у різних напрямах діяльності. Його праці з фізики сприяли утвердженню атомістичної теорії будови речовини, стали підгрунтям відкриття Х-променів та електрона, сприяли становленню Х-променології як науки, а наукові гіпотези щодо механізму виникнення й природи катодних та Х-променів набагато випередили загальний рівень тогочасних наукових уявлень. Широта наукової ерудиції, глибоке проникнення у фізичну сутність досліджуваних явищ і процесів, рідкісне поєднання таланту експериментатора з високим інтелектом теоретика дозволяє вважати І.Пулюя належним до плеяди тих учених, які в ХІХ ст. закладали фундамент новітньої фізики.Іван Пулюй народився 2-го лютого 1875 р. в невеликому галицькому містечку Гримайлові за кільканадцять кілометрів від горезвісної р.Збруч, що на століття поділила Україну між чужими державами [Додаток 1]. У 1857 р. І.Пулюй вступив до Тернопільської класичної гімназії, навчання у якій проводилося німецькою мовою, а на українську, як і на латинську, грецьку чи гебрейську, було відведено лише дві години на тиждень. Наступним важливим етапом у світоглядному формуванні І.Пулюя був Віденський період. Їхня співпраця над перекладом Нового Завіту розпочалася у лютому 1871 р. і ще в цьому ж році вийшли друком у Відні Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Івана, а у 1903 за активної участі І.Пулюя був завершений Кулішів переклад Старого Завіту і видрукуваний перший повний українськомовний переклад Біблії. Як перспективний викладач і науковець, І.Пулюй отримав у 1875 р. від Міністерства освіти стипендію у розмірі 800 гульденів для продовження науково-дослідної роботи у Страсбурзькому університеті, де на той час діяла сильна експериментальна школа проф.Після завершення навчання на філософському факультеті І.Пулюя в числі кращих випускників залишають в університеті для наукової роботи у фізичній лабораторії проф. І.Пулюй продовжує педагогічну діяльність на посаді приват-доцента у Віденському університеті, де викладає найсучасніші розділи фізики: молекулярно-кінетичну теорію газів та термодинаміку, водночас проводить активну науково-дослідну роботу в лабораторії проф. Уже в наступному навчальному році І.Пулюй розширює навчальну програму, впровадивши додатково у курс загальної фізики кінетичну теорію газів, а до курсу технічної фізики нові електротехнічні питання. Усвідомлюючи широкі перспективи розвитку нової галузі, І.Пулюй заснував окремий курс електротехніки, що охоплював такі розділи: електричні машини, трансформатори і акумулятори; З публікації Р.Цегельського [3] дізнаємося, що вже у перші роки керівництва кафедрою І.Пулюй заклав електричну лабораторію, побудував машинний зал, відкрив майстерні для грубих і прецизійних робіт, придбав нові апарати і пристрої, що відповідали тогочасним вимогам новітньої науки.Опис експерименту, методика вимірювань, теоретичні викладки, результати численних дослідів, поправки, введені в процесі обробки результатів вимірювань, все це представлено у двох перших наукових працях І.Пулюя під назвою “Про коефіцієнт тертя повітря як функцію температури” [4], опублікованих у “Доповідях Віденської Академії наук”. Наступна серія досліджень тертя в різних газах проводилась Пулюєм у фізичному інституті Кундта в Страсбурзі. Результати, отримані І.Пулюєм, послужили важливим матеріалом для побудови молекулярно-кінетичної теорії реальних газів, оскільки експериментальні дані про коефіцієнти внутрішнього тертя та дифузії газів і пари є вихідними при обчисленні таких величин як середня довжина вільного пробігу молекул, їх концентрація тощо. Будучи переконаним прихильником атомістичної теорії будови речовини, вчений продовжував розвивати свої мікроскопічні підходи до пояснення спостережуваних явищ і вподальшому, досліджуючи катодні та Х-промені. Учень Ю.Плюккера Й.Гітторф дослідив, що при розміщенні в трубці твердого предмету між катодом і місцем фосфоресцентного свічення скляної стінки цей предмет відкидає тінь на протилежну від катода стінку, хоча самі промені залишаються невидимими.Зсув по фазі між електричними коливаннями у двох різних місцях замкнутого електричного кола (або у різних електричних колах) може бути визначений з допомогою електродинамометра простим методом, запропонованим В.Вебером у 1864 р. При вимірюванні у 1887 р. різниці фаз між коливаннями струму у первинному і вторинному колах трансформатора Р.Феррарісом була запропонована вдос

Зміст

Вступ

Розділ І. Історіографія дослідження

1.1 Життєвий і творчий шлях І.П. Пулюя

1.2 Викладацька діяльність вченого у Віденському університеті та Німецькій політехніці у Празі

Розділ ІІ. Аналіз науково-технічних напрямків творчої діяльності І. Пулюя

1.1 Дослідження в галузі фізики

1.2 Винаходи з електротехніки і телефонії

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки