Робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна - Дипломная работа

Актуальність: Сучасне суспільство в міру свого економічного, соціального, політичного, культурного, екологічного розвитку проходить певні етапи формування. А сімя, що виховує особливу дитину стикається з рядом додаткових проблем. Сімя, в якій живе дитина з діагнозом виявляється особливою групою, якій відповідає притаманна тільки їй атмосфера міжособистісних стосунків, а від цього і соціальні звязки. Щорічно в Україні народжується понад 400 дітей з синдромом Дауна. Серед таких сімей поширеною є форма самоізоляції, коли батьки приймають опозиційну позицію по відношенню до суспільства.Хоча в більшості випадків транслокація відбувається випадково, іноді один з батьків є носієм клітин, які можуть містити переміщену хромосому номер 21, і тому має підвищений ризик знову народити дитину з синдромом Дауна. Сімї що виховують дітей з синдромом Дауна мають яскраві особливості в соціально - психологічній взаємодії на відміну від сімей з дітьми, які не мають особливих потреб. Ці особливості є спільними для родин даної категорії і характеризуються тим, що формуються відповідно до соціально - психологічних особливостей їхньої дитини з синдромом Дауна. Так розглядаючи першу соціально - психологічну особливість дитини, таку як особливості психологічного та фізіологічного розвитку батьки починають також набувати соціально - психологічні особливості, що характерні більшості сімей з дітьми з синдромом Дауна, такі як першочергове задоволення членами сімї особливих потреб дитини з синдромом Дауна. Батьки постійно намагаються удосконалювати свої знання про діагноз дитини і відповідно до нього шукають нову інформацію про те ,що необхідно для їхньої дитини, методи розвитку, консультуються з лікарями і спеціалістами в різних сферах, таких як логопеди, психологи, соціальні працівники, відвідують заклади, що допомагають особам з синдромом Дауна.Соціально - психологічна допомога батькам з дитиною з синдромом Дауна проводиться вже в пологовому будинку,коли батьки тільки побачили свою дитину. Соціальні працівники при наданні допомоги батькам позиціонують себе такими, щоб батьки відчували, що все, що відбувається з ними, важливо для тих, хто надає їм допомогу. Соціальний працівник повинен проінформувати батьків про існуючі можливості спеціалізованої допомоги та підтримки їхньої дитини й усієї родини, щоб забезпечити наступність супроводу сімї при виході з пологового будинку й показувати батькам, що вони не одинокі, є інші сімї зі схожими проблемами. Соціальний працівник в цій ситуації повинен врахувати потребу матері говорити про медичні проблеми, перспективи розвитку й лікування дитини, тому повинен розуміти медичну термінологію, щоб кваліфіковано але не замінюючи лікаря відповідати на запитання матері, що стосуються дитини і не обмежуватись в спілкуванні з матірю темами, що стосуються розвитку дитини; підтримувати і ініціювати обговорення будь - яких тем, допомагаючи матері почати розмову про власні почуття й переживання.[60] Після того, як соціальний працівник надав «швидку «допомогу батькам дітей з синдромом Дауна, завданням якої є психотерапевтична робота з матірю та батьком та перші поради - рекомендації, до кого звернутися - важливим стає створення груп взаємодопомоги батьків і інших членів сімї, виховання дітей, що передбачає заняття за програмами раннього втручання або навчання дітей в інтегрованих групах дитячого садка.Потреби сімей, що виховують дітей з синдромом Дауна визначаються при аналізі того, з яким запитом звертаються сімї до організацій, що надають послуги сімям з дітьми з синдромом Дауна. Якщо звертатися до літератури, то можна виділити чотири групи потреб, які стосуються таких сфер життя сімї, як взаємодія з дитиною, взаємодія в сімї, взаємодія з оточенням та взаємодія з соціальними інститутами. Відповідно до першої сфери відносяться такі потреби, як потреба у знанні про особливості психологічного і фізіологічного розвитку дитини з синдромом Дауна. Найтиповіші хвороби, які можуть супроводжувати даний синдром це пороки серця, близько 40% дітей з синдромом Дауна, дефекти кишечника - близько 4%, гіпотіроідізма приблизно у 10% дітей з синдромом Дауна, очні хвороби такі як косоокість, короткозорість, далекозорість та катаракта, проблеми зі слухом приблизно у 50% цих дітей, нестійкість хребців - у 10-20% цих дітей перші два хребця, в місці зчленування хребетного стовпа з потиличної кісткою черепа, нестійкі (так звана нестійкість атланто-потиличного суглобу). До третьої категорії, а саме, взаємодія з оточенням відноситься потреба у спілкуванні з іншими дітьми з синдромом Дауна, спілкування з іншими сімями, що виховують дітей з синдромом Дауна так і без синдрому.Таким чином, підводячи підсумок можна виділити такі основні соціально - психологічні особливості сімей з дітьми з синдромом Дауна. Наступним можна виділити надмірну опіку з боку батьків над дитиною, що є чинником несамостійності дитини і її потребу в постійному догляді.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМЯМИ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДАУНА

1.1 Соціально-психологічні особливості сімей з дітьми з синдромом Дауна

1.2 Соціально психологічні методи роботи з сімями з дітьми з синдромом Дауна

1.3 Особливості потреб сімей з дітьми з синдромом Дауна

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ САМОІЗОЛЯЦІЇ В СІМЯХ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДАУНА

2.1 Методологічне обґрунтування методів дослідження потреб сімей з дітьми з синдромом Дауна

2.2 Результати дослідження потреб сімей з дітьми з синдром Дауна

2.3 Методологія проведення груп соціальної підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна

РОЗДІЛ ІІІ. ГРУПИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ, ЯК МЕТОД ВИРІШЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ САМОІЗОЛЯЦІЇ СІМЕЙ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДАУНА

3.1 Програма груп соціальної підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна

3.2 Результати проведення груп соціальної підтримки для сімей з дітьми з синдромом Дауна

3.3 Групи взаємодопомоги для сімей з дітьми з синдромом Дауна

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ