Робота соціального педагога з підлітками з особливими потребами - Дипломная работа

Організація соціальної допомоги дітям і молоді, позбавленим можливості вести повноцінне життя внаслідок вад фізичного або психічного розвитку, потребує, в першу чергу, зміни ставлення суспільства до дітей з особливими потребами та проблеми інвалідності в Україні взагалі. Внаслідок обмежень у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролі за своєю поведінкою розвиток цих дітей залежить від задоволення їх потреб іншими людьми [13, 5]. Соціально-економічна ситуація, що склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів зумовлюють необхідність посилення соціального захисту дітей з особливими потребами, визначення пріоритетних напрямів у цій важливій роботі, одним із яких є рання соціальна реабілітація дітей даної категорії. Згідно з Декларацією про права людини (1975, ООН), інвалід - це будь-яка особа, яка неспроможна самостійно забезпечити повністю чи частково потреби нормального особистого і соціального життя через вроджені чи набуті вади, фізичні чи розумові можливості [11, 3-4]. Однак психологічної й соціально-педагогічної допомоги потребують не тільки діти з особливими потребами, але й батьки, де народжуються і зростають діти цієї категорії.Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та ін.), породжують новий рівень його самосвідомості, потребу в рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими. Для одних підлітків з особливими потребами це бажання бути лідером, інші намагаються знайти близького друга і це прагнення завжди є провідним мотивом поведінки в цьому віці. Підлітки з особливими потребами прагнуть знайти друзів, які б їх розуміли, підтримали у важку хвилину, тобто вірних друзів. Так, в засобах масової інформації, спеціальній літературі вживаються поняття: “інвалід”; “особи з обмеженими функціональними можливостями”; “люди з обмеженою дієздатністю”; “люди з особливими потребами”; “особи з вадами розвитку, неповносправні”. Інвалідність у підлітків визначається як стійка соціальна дезадаптація, зумовлена хронічними захворюваннями чи патологічними станами, що різко обмежує можливість включення підлітка в адекватні його віку виховні і педагогічні процеси, у звязку з чим вони постійно потребують догляду та допомоги [17, с.64].2) здійснення емпіричного дослідження в процесі якого здійснювалося визначення рівня особистісної адаптованості, самооцінки в підлітків з особливими потребами таких психічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність; Основними завданнями експериментального дослідження були наступні: 1) обгрунтувати актуальність та доцільність соціальної роботи із неповносправними підлітками та їх батьками; 3) визначити основні напрямки соціально-педагогічної роботи з неповносправними підлітками та сімями, в яких вони виховуються. З метою вивчення актуального психологічного стану підлітків з особливими потребами нами було використано адаптивний варіант методики Г.Айзенка, що визначає самооцінку станів тривожності, фрустрації, агресивності і ригідності. Адаптованість проявляється в тому, що вони знають та вміють адаптовуватись до умов сімї (сильні емоційні звязки батьків з підлітком, злагода в сімї, високий рівень виховання та довірливі відносини підлітка з батьками), до умов школи (для підлітка з функціональними обмеженнями вчитель є авторитетом, він поважає та довіряє вчителям, з однакласниками в нього дружні стосунки).Тому для участі у роботі груп взаємодопомоги відбираються у якості лідерів батьки-волонтери, які мають необхідні якості і риси: позитивні цінності і сприйняття дітей-інвалідів; інтерес до спілкування з іншими батьками; готовність взяти участь у всіх навчальних сесіях; обізнаність в реакції батьків на інвалідність дитини; готовність допомогти батькам, у яких дитина має іншу ваду, ніж їхня. Серед функціональних характеристик сімей, які мають дітей з особливими потребами, найбільш істотними для соціально-педагогічного дослідження є такі, як: матеріальний стан (забезпечення) сімї; психологічний клімат сімї; загальна культура сімї; реабілітаційна активність сімї; ставлення до патології дитини [8, с.73]. До них відносяться соціально-демографічні, фізіологічні, психологічні, патологічні, звички дорослих членів сімї, а також характеристики дитини: вік, рівень фізичного, психологічного, мовленнєвого розвитку (відповідно до її віку), інтереси, здібності, освітній заклад, який вона відвідує, успіхи у спілкуванні, наявність поведінкових відхилень, патологічні звички, мовленнєві психологічні порушення [8, с.74]. Психокорекційна робота з підлітками з функціональними обмеженнями включає такі методи роботи як: арт-терапії, музикотерапія, тренінги, індивідуальне консультування. Структура екранної реальності, крім свого прямого призначення, активізує досвід спілкування між людьми і спілкування з іншими видами мистецтва - літературою (форма оповідання), музикою (час, темп, ритм), образотворчим ми

Зміст індивідуальної роботи з підлітком з особливими потребами становить: