Робочий час - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Департамент освіти, науки та молоді З ТРУДОВОГО ПРАВА на тему: «Робочий час» студентки спеціальності «Правознавство» денної форми навчанняВ Основному законі нашої держави чітко зазначено, що кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці означає також і право особи взагалі не займатися трудовою діяльністю, при цьому незайнятість особи не повинна розглядатися як підстава для притягнення її до будь-якого виду юридичної відповідальності. Це частково вирішує проблеми грошового забезпечення конкретної особи чи членів її сімї, але, разом з тим не дає людині можливості відпочити, приділити увагу членам своєї сімї, відтворити свою здатність до праці належним чином. Але праця кожної особи буде ефективною тільки там і тоді, коли працівник матиме час не тільки для виконання своїх безпосередніх трудових обовязків, але і час для відновлення працездатності, тобто час для відпочинку. Щоб якимось чином вирішити проблему ефективності використання людської праці, держава на законодавчому рівні визначає граничну тривалість робочого часу, мінімальні строки часу відпочинку, їх види, пільги, гарантії та компенсації для працівників, які працюють на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, поєднують роботу з навчанням тощо.Робочим часом вважається встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник згідно з Правилами внутрішньо трудового розпорядку, графіку роботи та умови трудового договору повинен перебувати на місці виконання робіт та виконувати свої трудові обовязки. Робочий час як інститут трудового права є сукупністю правових норм, які визначають тривалість, склад, режим, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) і порядок обліку робочого часу. Робочий час включає: - встановлену законом норму робочого часу (40 годин на тиждень, яка не повинна порушуватись); час, що знаходиться за межами норми, але в межах робочої зміни (зміна триває 10, 12 або 24 години); Ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для керівників, спеціалістів, державних службовців та осіб, праця яких за характером виконуваних ними функцій не завжди може бути обмеженою нормальною тривалістю робочого дня, не піддається точному обліку внаслідок специфіки роботи, а також для осіб, робочий час яких у звязку з особливостями організації їх праці розподіляється ними на свій розсуд.До елементів режиму роботи відносять: час початку та закінчення робочого дня чи зміни, початок і тривалість перерв, тривалість і, за винятком, порядок чергування змін. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, які визначаються графіками змінності (ст. Конкретні режими роботи встановлюються самими підприємствами і закріплюються в таких правових формах, як колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку (затверджуються трудовим колективом за доданням роботодавця і профспілкового представника на підставі типових правил), графіки змінності, графіки робіт, розпорядок робочого дня (зміни). Як зазначалось, необхідно відрізняти режим робочого часу, який стосується працівників, від режиму роботи, який стосується підприємства.Невиконання обовязку працювати протягом робочого часу визнається правопорушенням навіть якщо воно не тягне будь-яких негативних виробничих наслідків, зокрема, невиконання працівником встановленого обсягу робіт. Обовязок працівника трудитися протягом встановленого робочого часу містить у собі обовязок дотримання передбаченого трудовим договором, локальними нормативними актами, законодавством режиму робочого часу. Порушення режиму робочого часу також не може бути компенсоване будь-якими досягненнями у праці і може тягти застосування заходів дисциплінарної відповідальності. Як втілені у правову форму, трудові відносини набувають характеру трудових правовідносин, у рамках яких нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин. Якщо ж працівник вступить у трудові відносини з кількома власниками, то тривалість його робочого часу в сукупності може перевищувати 40 годин, не перевищуючи в жодних з правовідносин, у які вступив працівник, цієї норми.Скорочена тривалість робочого часу встановлюється: - для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

ЗМІСТ

Вступ

1. Правове регулювання робочого часу за законодавством України

1.1 Поняття та види робочого часу

1.2 Режим робочого часу

2. Тривалість робочого часу

2.1 Умови застосування скороченого робочого часу

2.2 Неповний робочий час

2.3 Початок і закінчення роботи

2.4 Облік робочого часу

3. Тривалість робочого дня згідно з КЗПП України та проектом Трудового кодексу України

Висновки

Список використаної літератури