Спроба системного осмислення риторичної структури поетичних творів Ліни Костенко, контактів риторики й лінгвістики, функцій синтаксичних, логіко-семантичних і прагматичних чинників референції. Аналізовано риторичні операції відхилення та редукції.
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Астафєв Олександр Григорович (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії літератури та компаративістики) Захист відбудеться 20 лютого 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, бульвар Тараса Шевченка, 14. У дисертації вперше здійснена результативна спроба системного осмислення риторичної структури поетичних творів Ліни Костенко, контактів риторики й лінгвістики, функцій синтаксичних, логіко-семантичних і прагматичних чинників референції, опису й каталогізації складових означуваного (звукові фігури, контрасти, антитези, бінарні опозиції, контрадикторні образи, метафори), означника (інгредієнти субєктності, топос шляху, моделі простору й часу), й знака (семіопростір культури, дуалізм художнього світу, засоби міфологізації, комунікативна версія "Я - Інший", античні та біблійні інкорпорації). Вперше проаналізовано риторичні операції відхилення та редукції, до яких (свідомо чи несвідомо) вдається поетеса заради емоційного впливу на читача, засоби художнього моделювання й мовних ігор. поетичний риторичний лінгвістикаБагато праць присвячено проблемі співвідношення тексту і мови, яке визначають через категорію стиль. Впадає в око багатозначність поняття, ним позначають: 1) індивідуальність автора (Бюффон: "Стиль - це сама людина"), 2) одиничність твору, особливе письмо, 3) художню школу (комплекс схожих творів), 4) жанр (історично споріднені тексти), 5) період (наприклад, "стиль доби бароко"), 6) набір виражальних прийомів і засобів, з яких можна вибрати необхідні й т.д. Можна говорити про кілька вербальних і невербальних аспектів стилю, помічених ученими: 1) стиль як норма, де йдеться про нормативно-прескриптивне значення цієї категорії у сенсі того, що "гарний стиль" - це взірець для наслідування, канон, невіддільний від певного ціннісного судження (В. Специфічний характер цієї аксіоми очевидний: одну й ту ж річ можна виразити різними способами, і ці способи будуть розрізнятися за своїм стилем (О. Починаючи з XVII ст. стиль та індивід зближуються, з цього часу цей термін виявляє свою двоаспектність, як а) стиль об?єктивний, виражальний код і б) як стиль суб?єктивний, творче "обличчя" індивідуальності.У першому розділі "Стиль Ліни Костенко як риторична система" на основі теорії комунікативної компетенції дається визначення риторичної системи як персуазивної (лат. persuasio - переконання) форми спілкування, де воєдино зливаються емоційно-інформаційний вплив, аргументація і компетенція його учасників. Онтологічний підхід до риторичної системи" системність інтерпретується як властивість обєктів пізнання, дослідникові треба виявити ці ознаки, описати елементи, звязки і структури, залежності між явищами і т.д. Бартом, певна організація та ієрархія категорій, де головними виступають: 1) риторика означуваного - одне з базових понять текстової семантики, близьке до постмодерністської категорії "пустий знак", воно покриває план стилістики письма й фіксує закріплення смислу; 2) риторика означника - формальна сторона мовного знака, нерозривно зв?язана з означуваним; у концепції Ф. де Соссюра вона є акустичним образом, психічним відбитком звучання й створює ілюзію авторської присутності; 3) риторика знака, яка репрезентує коди культури. У поезії Ліни Костенко можна виділити три типи повідомлень: мовне, у вигляді заголовку або підпису, що виконує функцію закріплення й звязування знаків (напр., у вірші "На старих фотографіях всі молоді"), де під "шаром означників залягає пливучий ланцюжок означуваних"; іконічне без коду, що пропонує міметичне прочитання предметів ("Слайди"); іконічне кодове, або символічне повідомлення, помітне на поверхні буквального (денотативного) плану, для його засвоєння потрібні добрі знання культури ("Учора в дощ зайшов до мене Блок"). У поезії Ліни Костенко помічаємо іншу тенденцію: тут на передній план висувається уже не significatio ("значення") як відношення означуваного до означника, а significance (означування) - "рух" у сфері означника ("Кольорові миші").
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
