Риси поетики постмодернізму в романах "Перверзія" Юрія Андруховича і "Останній світ" Крістофа Рансмайра: типологічний аспект - Творческая работа

Тоді як романи «Перверзія» і «Останній світ» представляють постмодернізм у всіх його іпостасях, разом із тим відкривають новий погляд на цей феномен. Печерських, «щоб повернути читача від кічу до справжніх життєвих цінностей, в ньому - занепокоєння долею української держави, світу» [24, с. Український переклад вийшов у 1992 році, а в 1994 році київське видавництво «Основи» випустило роман «Останній світ» окремою книгою. Карельський характеризує «Останній світ» як «роман про найглибинніші питання людського буття…, про долю європейської цивілізації» [6, с. Як бачимо, «Перверзія» Андруховича та «Останній світ» Рансмайра привертають увагу широкого кола літературознавців, методистів.У романі «Перверзія» автор створює іронічно-ігрову атмосферу, яка відчутна уже з перших сторінок. Головному героєві Андруховича довелося спостерігати за дивною поведінкою сектантів: «З останніми тактами псалму виник перед наші очі, як я розумію, Верховний Святий чи щось подібне - здоровезний хлопуньо, незнайомої раси, з мішком на голові, де були тільки прорізи для очей, вух і рота. Важко навіть уявити твір більше антиутопічний, ніж «Останній світ» Рансмайра: тому він і останній, що позаду нього нічого уже немає і бути не може, крім вічно продовжуваної і вічно повторюваної самоутрати. Отже, Діт, будучи ветераном Другої світової війни, одночасно виявився мешканцем далекої окраїни Римської імперії, де він був і цілителем, і гробарем, «умів стригти і чуби, і бороди, заливати рани, варив усякі мазі й продавав зеленкувату цілющу наливку… А коли всі його засоби виявлялися марними й не допомагали хворому, Діт ховав небіжчика й ставив на могилі надгробок» [25, с. Французька дослідниця Юлія Крістєва, яка уводить термін інтертекстуальність у літературознавчий обіг, зазначала: «Будь-який текст будується, як мозаїка цитацій, будь-який текст є продуктом всотування і трансформацій якогось іншого» [5, с.Волощук зазначає: «Що ж до розважальних елементів, то письменники-постмодерністи використовують їх як своєрідну принаду, як засіб залучення широкого читацького кола до складних духовних проблем, порушених у їхніх творах, а також як шлях подолання барєрів, що виросли між елітарним мистецтвом і суспільною свідомістю» [6, c. Складний, інтелектуально насичений текст твору, де на кожному кроці - алюзії, ремінісценції, іронічні посилання, автор упорядковує за допомогою детективної фабули. Здавалося б, книга Рансмайра має бути в літературі черговою спробою створити роман на античному матеріалі, використати його історію й міфологію, художньо передати події з життя видатного поета. Затонський, - не судилося б їх прочитати, а автор «Останнього світу» і зовсім позбувся б можливості створити свій, на «Метаморфозах» побудований роман» [15, c. За формальними ознаками твори можна віднести до будь-якої з вищезгаданих номінацій, адже «Перверзія» і «Останній світ» містять усі ці сюжетні мотиви: подорож головних героїв по світу, подібно до Одіссея та Енея; любовну лінію, яку складають перш за все стосунки Стаха Перфецького з перекладачкою Адою Цитриною («Перверзія») та Котти і Ехо («Останній світ»); фантастику, сповнену символічними натяками.Розглянувши своєрідність творів Андруховича та Рансмайра, ми визначили і їхні спільні риси, що дало змогу поставити романи в типологічний ряд. «Останній світ» - це також, як і «Перверзія», роман про нашу сучасність, де звернення в минуле та майбутнє виступає лише стилістичним прийомом. Обидва романи достатньо повно і яскраво репрезентують провідний напрям кінця ХХ століття - постмодернізм. Автори у своїх творах використовують парадигму принципів та прийомів постмодерністського письма. Світ втрачає цілісність, він постає розколотим, розбитим на друзки, позбавленим духовної мети (Додаток В).

ЗМІСТ вступ

РОЗДІЛ 1. ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА КОНЦЕПЦІЯ СВІТУ І ЛЮДИНИ В РОМАНАХ «ПЕРВЕРЗІЯ» Ю. АНДРУХОВИЧА ТА «ОСТАННІЙ СВІТ» К. РАНСМАЙРА

РОЗДІЛ 2. ІРОНІЯ ЯК ПРОВІДНИЙ ПРИЙОМ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ СТИЛІСТИКИ ТВОРІВ УКРАЇНСЬКОГО Й АВСТРІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКІВ

РОЗДІЛ 3. ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ПОБУДОВИ ТЕКСТІВ РОМАНІВ «ПЕРВЕРЗІЯ» ТА «ОСТАННІЙ СВІТ»

РОЗДІЛ 4. СИНТЕЗ ЕЛЕМЕНТІВ МАСОВОЇ І ЕЛІТАРНОЇ ЛІТЕРАТУР У ТВОРАХ Ю. АНДРУХОВИЧА ТА К. РАНСМАЙРА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Розглянувши своєрідність творів Андруховича та Рансмайра, ми визначили і їхні спільні риси, що дало змогу поставити романи в типологічний ряд.

«Перверзія» Ю. Андруховича та «Останній світ» К. Рансмайра написані майже одночасно. Місце дії в обох творах - Італія. Хоча події, зображені в романі австрійського письменника, нібито відбуваються в Давньому Римі, та вони настільки майстерно оздоблюються реаліями життя ХХ століття, що межа між давниною і сучасністю стирається. «Останній світ» - це також, як і «Перверзія», роман про нашу сучасність, де звернення в минуле та майбутнє виступає лише стилістичним прийомом. Обидва романи достатньо повно і яскраво репрезентують провідний напрям кінця ХХ століття - постмодернізм. Автори у своїх творах використовують парадигму принципів та прийомів постмодерністського письма.

За жанром «Перверзія» Андруховича та «Останній світ» Рансмайра - філософські романи, оскільки в них порушені одвічні проблеми сенсу людського буття, його цінностей (Додаток А).

Проаналізувавши тексти творів, ми виявили у них кілька характерних рис постмодернізму. Це і фрагментарність, хаотичність, колаж у побудові романів, і підкреслена умовність образів та ситуацій, і особливості часово-просторових вимірів, і поліфонізм. Та найбільш яскраво вираженими є інтертекстуальність, іронія, використання елементів масової літератури, створення авторами своєрідної постмодерністської концепції світу та людини (Додаток Б).

Цей світ хаотичний, жахливий, химерний. Тому невипадково в романах «Перверзія» та «Останній світ» є знаковими такі образи-метафори, як лабіринт, карнавал. Світ втрачає цілісність, він постає розколотим, розбитим на друзки, позбавленим духовної мети (Додаток В).

Головні персонажі творів, Стах Перфецький та Котта, - типові представники літератури постмодернізму. Вони - продукт кризи буття, люди емоційно вразливі.

Жорстокі реалії дійсності постійно тиснуть на особистість, порушують її звичне життя, вносять безлад, тривогу, безнадію. Митці підкреслюють, що, перебуваючи у цьому жахливому, абсурдному світі, людина відчуває свою безвихідь, приреченість. Обидва митці засуджують несправедливий, абсурдний світ, що призводить людей до повної духовної деградації, забираючи у них найцінніше - життя.

Андрухович і Рансмайр є неперевершеними майстрами в зображенні важливих подій, явищ у невимушеній іронічній формі. Але якщо український письменник із комічною метою зіштовхує різні мовленнєві пласти - від ще довоєнного галицького зразка до сучасного суржика, елементи жаргону, то для стилю Рансмайра характерна надзвичайна філігранність. Та це не перешкоджає створенню приголомшливо-іронічної аури роману. Всепроникаюча іронія пронизує художню тканину «Перверзії» та «Останнього світу». Вона є провідною рисою цих творів. Обидва митці надзвичайно майстерно обігрують характерні для сучасного світогляду відчуття абсурдності буття, іронічно переосмислюють актуальні проблеми сучасної філософії.

Романи Андруховича та Рансмайра поліфонічні: у їхньому текстуальному просторі відбувається діалог зі зразками світової літератури різних періодів: від античного до сучасного. Широта та багатство інтертекстуального поля творів Андруховича і Райнсмайра зумовлені поєднанням таких форм інтертекстуальності, як відкриті та приховані цитати, асоціації, ремінісценції та алюзії (Додаток Г).

В основі сюжету обох творів лежить мотив подорожі, навіяний народними казками, «Одіссеєю» Гомера та «Енеїдою» Вергілія. Спільними для обох романів є ремінісценції із творів Лукреція, Данте Алігєрі, А. Гофмана, Ф. Кафки, А. Камю, М. Булгакова, У. Еко.

У формуванні інтертекстуальної моделі текстів важливе значення мають ремінісценції з біблійних і міфологічних сюжетів. Це перш за все апокаліпсична картина всесвітнього потопу в «Останньому світі» Рансмайра та повільно потопаюче місто Венеція у «Перверзії» Андруховича. В обох творах у вигляді ремінісценції наявний трансформований із міфології сюжет про Орфея.

Поряд із ремінісценціями в романах активно функціонує і така форма інтертекстуальності, як алюзія. Вона впливає на семантику творів та їхню рецепцію. Художні образи «Перверзії» і «Останнього світу» мають звязок із міфологічними, біблійними і казковими персонажами, з образами із творів інших письменників.

Завдяки використанню численних алюзій, ремінісценцій, цитат, які є неодмінною рисою постмодерністських творів, автори досягають символічної багатозначності романів.

У творах Андруховича і Рансмайра простежується така особливість постмодерністської естетики, як поєднання елементів інтелектуальної та розважальної літератур. У «Перверзії» й «Останньому світі» спостерігається моделювання різноманітних реляцій між масовою та елітарною іпостасями. Письменники «переймають» у масової літератури різноманітні техніки стимуляції сприйняття, застосовуючи ефективні прийоми. Це, перш за все, використання жанрів масової літератури із характерною для них напруженістю сюжетної дії.

Складний проблемний пласт творів розчинений у формально пригодницькій фабулі. Намагаючись синтезувати розважальність і проблемність, письменники оперують різними прийомами, щоб поєднати інтелектуальний шар з розважальними сюжетними «блоками»: детективним, пригодницьким, любовно-еротичним, фантастичним. Крім того, Рансмайр використовує елементи такого популярного жанру масової літератури, як історичний роман. Для твору Андруховича характерна наявність великої кількості маргінальних жанрів (інтервю, репортажів, доповідей та ін.). Таке поєднання є надзвичайно важливим, бо, стежачи за зовні розважальним сюжетом, читачі мимоволі задумуються над складними морально-філософськими проблемами сучасності (Додаток А).

Фінали романів, як і самі твори, є доволі песимістичними. Але ця характерна риса постмодернізму аж ніяк не шкодить змістові в цілому, адже у творах українського та австрійського письменників порушуються глобальні проблеми розвитку людського суспільства, так звані вічні питання сенсу буття, над якими слід задуматися кожному.

Таким чином, романи «Перверзія» Ю. Андруховича та «Останній світ» К. Рансмайра, при всій оригінальності кожного з них, справді типологічно споріднені та близькі у стильовому відношенні, філософському плані, виховному значенні.

1. Андрухович Ю. «Перверзія»: [роман] / Ю. Андрухович. - Львів: Класика. - 1999. - 300 с.

2. Баліна К. Постмодерністська естетика творчості Ю. Андруховича / К. Баліна // Українська література в загальноосвітній школі. - 2007. - № 9. - С. 40-41 .

3. Бетко І. Архетипальна постать блазня в українській постмодерній прозі (на прикладі творів Ю. Андруховича та ін.) / І. Бетко // Слово і час. - 2009. - № 3. - С. 54-64.

4. Бігун Б. «Останній світ» К. Рансмайра: звільнення від тексту чи непозбутність тексту? / Б. Бігун // Зарубіжна література - 2000. - № 29-32. - С. 24-30 .

5. Бігун Б. Феномен постмодернизма / Б. Бігун // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2002. - № 3. - С. 3-8 .

6. Волощук Є. Зарубіжна література: Підручник для 11 класу загальноосвітніх шкіл / Є. Волощук. - Київ: Генеза, 2004. - 464 с.

7. Галич А. Асоціонімний світ романів Юрія Андруховича початку ХХІ століття / А. Галич // Слово і час. - 2008. - № 8. - С. 48-54.

8. Геращенко Н. Вивчення роману К. Рансмайра «Останній світ» із застосуванням інтерактивних технологій / Н. Геращенко // Зарубіжна література в школі. - 2007. - № 3. - С. 13-16.

9. Гладишев В. Як розгадати «сни людства»? / В. Гладишев // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 5-6. - С. 11-12.

10. Данильчук О. Юрій Андрухович - форпост українського постмодернізму /

О. Данильчук // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2005. - № 1. - С. 14-16.

11. Дейна М. Попередження К. Рансмайра. Система уроків вивчення роману «Останній світ» / М. Дейна // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2002. - № 3. - С. 19-23.

12. Запорожченко Ю. Концепт подорожі в сучасному постмодерністському тексті (Ю. Андрухович, А. Стасюк) / Ю. Запорожченко // Слово і час. - 2009. - № 7. - С. 11-18.

13. Затонський Д. Закономерно ли возникновение постмодернизма? / Д. Затонський // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 5-6. - С. 7-8.

14. Затонський Д. Метаморфозы Овидия Назона, или Покушение на движущееся время / Д. Затонський // Модернизм и постмодернизм. - Харків, 2000. - С. 144-149.

15. Затонський Д. Роман К. Рансмайра «Останній світ» у дзеркалі літературознавства / Д. Затонський // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 5-6. - С. 103-105.

16. Ігнатів Н. Часові координати художнього простору. Час в автобіографічній прозі Ю. Андруховича / Н. Ігнатів // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - № 19-21. - С. 47-50.

17. Ільїн І. Общая характеристика постмодернизм / І. Ільїн // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 5-6. - С. 9-10.

18. Калинська Л. Поетика постмодерністського українського роману / Л. Калинська. - Київ: Знання, 1998. - 31с.

19. Ковбасенко Ю. Світова література: Підручник для 11 класу загальноосвітніх закладів / Ю. Ковбасенко. - Київ: Грамота, 2011. - 336 с.

20. Навярович Н. Знайти Овідія Назона або Діалоги з античністю про сучасне мистецтво. Уроки-діалоги за романом К. Рансмайра «Останній світ» / Н. Навярович // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - № 7. - С. 8-14.

21. Назарець В. Матеріали до вивчення постмодерністських романів К. Рансмайра та П. Зюскінда / В. Назарець, Є. Васильєв // Всесвітня література та культура в навчальних України. - 2008. - № 2. - С. 23-26.

22. Ненько І. Відображаючи життя як хаос. Про зумовленість ідейного змісту та поетики роману К. Рансмайра «Останній світ» постмодерністською позицією його автора / І. Ненько // Всесвітня література в навчальних закладах України. - 2002. - № 5-6. - С. 109-110.

23. Пахаренко В. Постмодерн / В. Пахаренко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - № 5-6. - С. 3-6.

24. Печерських Л. Постмодерний роман: карнавальність у «Перверзії» Ю. Андруховича / Л. Печерських // Від бароко до постмодерну. - Харків, 2003. - Т. 2. - С. 120-127.

25. Рансмайр К. «Останній світ» / К. Рансмайр [пер. з нім. О. Логвиненка]. - Київ: Основи, 1994. - 206 с.

26. Рудаківська С. Вивчати постмодерністський художній твір відповідно до його мистецької природи та з урахуванням рівня підготовленості учнів / С. Рудаківська // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2006. - № 5. - С. 52-56.

27. Семенюк Г. Українська література: Підручник для 11 класу загальноосвітнього навчального закладу / Г. Семенюк, М. Ткачук, О. Ковальчук, - Київ: Освіта, 2006. - 512 с.

28. Стамат Т. Метаморфози як вихід з хаосу буття, спроба інтерпретації роману К. Рансмайра «Останній світ» / Т. Стамат // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2003 - № 12. - С. 17-20.

29. Цибенко Л. Рансмайр і його роман «Останній світ» / Л. Цибенко // Всесвітня література в навчальних закладах України. - 2002. - № 5-6. - С. 105-108.

30. Шкловська О. Спроба почути роман К. Рансмайра «Останній світ». Урок-дослідження з елементами філологічного аналізу твору. 11 клас / О. Шкловська // Зарубіжна література в школах України (Київ). - 2010. - № 4. - С.22-26.

Размещено на .ru