Імпресіонізм, як стиль М. Коцюбинського, особливості руйнування узвичаєних меж прози та поезії, багатство поетичної семантики, барв та звуків. Аналіз ранніх оповідань письменника. Імпресіонізм у творах М. Коцюбинського (на прикладі "Intermezzo").
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Кафедра української мови, літератури та методики навчанняВін посідає одне з чільних місць в історії української літератури. Його повісті, оповідання та новели яскраво відтворюють не тільки глибинні соціальні зрушення в суспільстві кінця XIX - початку XX ст., а й активні пошуки, якими характеризувався літературний процес на межі двох століть, він приніс в українську літературу елементи декадентства, символізму, неоромантизму, - усього того, що за аналогією з німецькою та польською літературою дістало назву модернізму.Він почув і відтворив «симфонію поля», перед якою поступаються найкращі в світовій прозі картини степу, знайшов ту гармонію світла і тіней, ту межу в зображенні кольорової гами, за якою починалося свавілля суто субєктивних вражень і якої так часто не відчували французькі маляри - імпресіоністи. Багатство поетичної семантики, барв і звуків, що приходять на допомогу слову, зосереджено й у тих творах українського майстра, де на першому плані-інтелігенти, люди розумової і творчої праці, незалежно від того, чи ці твори є передовсім психологічними за темою («Цвіт яблуні») або особисто ліричними за характерам задуму («На острові»), чи мають безпосередньо революційний - зміст («В дорозі»).. Надзвичайно чуйний до прекрасного, вія зумів побачити те прекрасне в енергії розбуджених мас, у паростках майбутнього, що свідчило про здатність робітничого класу і сільської бідноти повалити реакційний суспільно-політичний лад і побудувати життя, гідне людини, зумів показати народну революцію як велику перетворюючу силу, джерело народження нових духовних і моральних якостей людей. Діалектика взаємодії людини і суспільства - складний процес, внаслідок якого людина, з одного боку, збагачується соціальним, морально-етичним, естетичним та іншим досвідом людства, з іншого - не руйнується як особистість, зберігаючи свою цілісність, вносить певну частку в розвиток суспільства. Герой не може слухати і не може не слухати або не може бачити і не може не бачити людину.Наприкінці XIX - на початку XX ст. в українську літературу входить нове покоління прозаїків, яке розширює ідейно-тематичні обрії літератури, масштаби порушених проблем, збагачує стильовий діапазон. На відміну від традиційного реалістичного письма прозаїків старшого покоління, в молодих письменників, котрі впадають перевагу імпресіоністичній стильовій манері, спостерігаємо зміну художнього мислення в головних його параметрах: новий зміст і художня форма, певні особливості творчого процесу, розширення читацької аудиторії та специфічний вплив на неї. Якщо в творчому процесі реалістів переважає раціональне начало, він базується на узагальненні (типізації) явищ життя людини і суспільства, то в імпресіоністів - почуттєве (інтуїтивне) начало, яке ґрунтується на процесі самоспостереження: спостереження себе в іншому й іншого в собі. Пошук єдності й гармонії зі світом стає деякою мрією (це ріднить імпресіонізм із романтизмом і неоромантизмом), натомість у літературу входить герой стражденний і бунтівний, з рефлексіями й комплексами, втомлений і водночас агресивний. Зображення людини в реалістичномумистецтві відтворюється через явища обєктивного світу (природного,культурного, соціального), в імпресіоністичному творі світ постає заломленим крізь субєктивну сферу людини (враження, чуття), в субєктивних формах: враження зливаються в єдиний процес перебігу почувань, снів, уяви, утоми, марень, галюцинацій і т. п.
План
Зміст
Вступ
Розділ І: Імпресіонізм, як стиль М. Коцюбинського
Розділ ІІ: Імпресіонізм у творах М. Коцюбинського ( на прикладі « Intermezzo»
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
