Ришельєвський ліцей в соціально-культурних процесах Південної України (перша – друга третини ХІХ ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: доктор історичних наук, доцент Зінченко Арсен Леонідович, завідувач кафедри історії України і методики НАВЧАННЯКИЇВСЬКОГО університету імені Бориса Грінченка Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Путро Олексій Іванович, завідувач кафедри суспільних наук Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв кандидат історичних наук Донік Олександр Миколайович, старший науковий співробітник відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Захист відбудеться «10» червня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.133.02 в Київському університеті імені Бориса Грінченка (м.У такому контексті набуває актуальності проблема системотвірної ролі вищих навчальних закладів у соціокультурних процесах, зокрема, як осередків соціалізації та інкультурації молоді. Регіони, в тому числі Північне Причорноморя (Південна Україна або, за офіційною російською урядовою назвою - Новоросійський край), мали суттєві відмінності в соціальній структурі населення, його ментальності, економічних відносинах. Дослідницьке значення теми посилюється необхідністю поглибленого вивчення загальних тенденцій і регіональних особливостей освітньої політики як інструменту державного впливу на соціум. Саме тому дисертант обрав для вивчення Ришельєвський ліцей - перший вищий навчальний заклад у Південній Україні (в Одесі). Дисертація виконувалася в рамках науково-дослідної теми «Теорія і практика професійної підготовки вчителя в системі неперервної педагогічної освіти» (державний реєстраційний номер 01060U12171), яку включено до тематичного плану Київського університету імені Бориса Грінченка.обґрунтовуються вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються обєкт, предмет, мета, завдання, хронологічні й територіальні межі дослідження, зясовуються дослідницькі методи, наукова новизна та практичне значення дисертації.Джерела з історії ліцею залежно від форми й змісту поділено на шість видів: нормативні акти, матеріали діловодства, періодична преса, статистико-описові матеріали, документи особового походження, наукові праці. Матеріали діловодства є поточною документацією, що велася в ліцеї та в адміністративних інстанціях в системі Міністерства народної освіти. У періодичних виданнях (газетах, журналах, календарях, альманахах) містяться інформаційно-аналітичні матеріали, що стосуються ліцею. До цієї групи джерел належить періодика, яка видавалася самим ліцеєм: «Новоросійські календарі» (1838 - 1865 рр.), газета «Одеський вісник» (за 1858 р.), а також періодичні видання Міністерства народної освіти: «Періодичне писання про успіхи народної освіти» (1803 - 1817 рр.), «Журнал Департаменту народної освіти» (1821 - 1823 рр.), «Записки Департаменту народної освіти» (1825 - 1828 рр.), «Журнал Міністерства народної освіти» (з 1834 р.). Серед цієї групи джерел найбільшою інформаційною насиченістю відзначаються «Історичні записки» за підсумками академічних років, в яких є докладні відомості про адміністративні розпорядження по ліцею, зміни в особовому складі педагогів і студентів, наукові заняття викладачів і ліцеїстів, стан бібліотеки, навчальних кабінетів, лабораторій, колекцій.«Утворення Ришельєвського ліцею в контексті соціально-культурного розвитку Південної України початку ХІХ ст.» - визначаються соціокультурні передумови виникнення ліцею, висвітлюється діяльність навчальних закладів, що були його попередниками. Перший підрозділ: «Становлення шкільництва в Одесі на початку ХІХ ст.» - досліджуються проблеми створення та розвитку перших одеських навчальних закладів у контексті освітньої політики російського уряду й адміністрації Південної України на початку ХІХ ст. Встановлено, що освітня політика уряду Російської імперії на початку ХІХ ст. спрямовувалася на створення у країні мережі державних навчальних закладів. Інтенсивний економічний розвиток Північного Причорноморя породив значний попит на освічених фахівців для адміністрації та господарства, який обумовив створення перших шкіл у цьому регіоні. Багато уваги розвитку шкільництва в Одесі приділяв визначний місцевий адміністратор, французький емігрант на російській службі Е.Й.«Соціальні, ідеологічні та педагогічні тенденції розвитку ліцею в 1817 - 1837 рр.» - досліджується постановка навчання й виховання ліцеїстів у перші два десятиліття існування ліцею, коли він був привілейованим середнім навчальним закладом, висвітлюються обставини поступового перетворення його на вищу школу, зясовується роль ліцею в громадському та культурному житті Південної України того часу. Перший підрозділ: «Становлення ліцею» - висвітлюються статус і структура ліцею, принципи організації навчально-виховного процесу згідно з ліцейським статутом від 2 травня 1817 р. з пізнішими змінами й доповненнями, аналізується ставлення громадськості до навчального закладу, характеризується становище ліцею в епоху консервативної реакції кінця правління Олександра І.

Основний зміст дисертації