Аналіз підходів до визначення поняття "нерухомість" у правових системах держав. Структура ринку землі та нерухомості в країнах із розвинутою економікою. Аналіз процесів становлення ринку землі та нерухомості в Україні та напрямки їх покращення.
Земля є основним ресурсом людського розвитку, адже без неї не може підтримуватися життя на Землі. У суспільстві земля виконує багато функцій. З екологічної точки зору, земля відіграє провідну важливу роль у стратегії розмноження i виживання багатьох існуючих біологічних видів. Наявність системи законодавства про землю i нерухомість, що визначає відповідні права i обовязки індивідів та спільні інтереси груп населення, є необхідною передумовою сталого економічного розвитку. Будучи економічною категорією, нерухомість являє собою матеріально-речовий капітал, зрощений із землею, інакше кажучи, нерухомість у широкому сенсі - це завжди земля i все, що знаходиться у фізичні та економічній єдності з нею.Поняття "земля" як фактор виробництва має широкий зміст: земля є одночасно операційним базисом виробництва (в промисловості), сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі, ліси, водоймища). Теоретичне дослідження показало, що в теперішній час немає чіткого розмежування понять "ринок землі”, на якому земля пропонується як матеріальний актив, i "ринок землекористування”, на якому продається право користування землею як засобом виробництва (нематеріальний актив). Подальше становлення ринку землі може здійснюватися тільки на основі правових гарантій постійності інституту приватної власності на землю. На сучасному етапі розвитку економіки земельні відносини слід розглядати як сукупність суспільних відносин стосовно володіння, користування i розпорядження землею як засобом виробництва i предметом праці, опосередкованих формами власності, організаційно-правовими формами господарювання, орендою землі, її купівлею-продажем тощо. При цьому основою земельних відносин, їх найголовнішим стрижнем визнається право власності на землю, a came: визначення фізичних меж кожної земельної ділянки, одержання державних актів на право власності, недопущення порушень меж землеволодіння i землекористування, створення максимально сприятливих умов для успадкування землі, передачі її в оренду, заставу, продажу через земельні аукціони та інші операції, що виникають у процесі розвитку ринкових відносин.У деяких державах (наприклад, Франція, Німеччина) ця концепція зберігається як єдиний правовий режим функціонування землі i нерухомості. У більшості країн утвердився принцип розмежування правових механізмів регулювання власності на землю, повітряний простір, надра i нерухомість. Таке розмежування зумовлено цілісно-частковою єдністю землі i нерухомості. У першому випадку нерухомість задовольняє потреби людей у житлі, відпочинку i розвазі (дачні, культурно-розважальні, спортивні споруди i будівлі), відтворюванні здоровя (санаторно-курортні i медичні будівлі), відтворюванні соціальних потреб (навчальні заклади, музеї, церкви, бібліотеки i т. ін.). Земля, в межах приміських території, може бути придбана під забудову за ціною, що лише трохи перевищує ціну тієї ж землі у разі використання її під сільськогосподарські потреби.В Україні в 90-х роках XX - на початку XXI ст. відбувається формування ринку землі, з процесі якого доводиться долати певні труднощі: економічні (вкрай низьку платоспроможність переважної більшості населення, відсутність у минулому практичного функціонування ринку землі, обліку витрат на землю i природні багатства, механізму ціноутворення тощо); правові (необхідність розробки i прийняття законодавчих основ про ринок землі та його регулювання); ідеологічні (опір частини членів суспільства радикальній економічній реформі, побоювання, що Іноземний капітал скупить землі та інші природні ресурси; політичні (заперечення окремими партіями необхідності приватної власності на землю i ринку землі); наукові (недостатньо глибоке дослідження проблем ринку землі); соціальні (зіткнення інтересів різних прошарків суспільства). Земельний ринок в Україні розвивається в двох основних напрямках: ринок сільськогосподарських земель i ринок земель несільськогосподарського призначення. Основними елементами повноцінного функціонування земельного ринку, на нашу думку, є: наявність землі як обєкта купівлі-продажу; встановлення мотиваційних чинників виходу на земельний ринок продавців земельних ділянок; притік платоспроможних покупців земельних ділянок; формування інфраструктури земельного ринку; встановлення параметрів рівноважного ціноутворення на різні категорії земель, їх диференціація; формування організаційно-правового механізму реалізації угод i цивілізованого функціонування земельного ринку; державне регулювання земельного ринку на всіх рівнях. Побоювання щодо можливого масового скуповування земельних ділянок з метою подальшого спекулятивного перепродажу не мають достатніх підстав, адже земля - неліквідний товар. Встановлення в Україні режиму купівлі-продажу земельних ділянок i земельних паїв на відкритих аукціонах сприятиме формуванню прозорого ринку землі.Взаємодія економічних інтересів становить основний зміст ринку земель.
План
Зміст
Вступ
1. Огляд літературних джерел
2. Структура ринку землі та нерухомості в країнах з розвинутою економікою
3. Ринок землі та нерухомості в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
