Ринок праці та соціальна політика - Курсовая работа

Міністерство освіти та науки України Кафедра загальної економічної теорії Виконала: студентка 2го курсу ФМЕ, 25гр.В умовах трансформації економіки України - переходу від командно-адміністративної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Актуальність даної теми полягає в тому, що однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної пенсійної системи.Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають на знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, - це наймані працівники. Отже, на ринку праці як і на інших ринках мають місце пропозиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати. За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин: Потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця (особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарстві; студенти та учні старших класів, що навчаються з відривом від виробництва; військовослужбовці; фермери; підприємці та інше працездатне населення). Циркулюючого, тобто сфери купівлі-продажу робочої сили (продавець своєї робочої сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітним: особи, які перебувають у фрикційному, структурному та циклічному безробітті; звільнені військовослужбовці з лав армії та флоту; пенсіонери, які шукають роботу; особи, що перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах). Обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який, у свою чергу, прямо залежить від загальної економічної конюнктури та фази економічного циклу в країні.Він складається із багатьох секторів і робочих місць, що формують різні вимоги до проблеми працевлаштування. Існує велика різноманітність спеціалізованих ринків праці - залежно від професійної категорії, кваліфікованого та освітнього рівня або регіону. Зокрема може бути, що безробітний не має відповідної освіти чи достатнього рівня професійної кваліфікації, необхідних на ринку праці., котрий розширюється в даний час, або структура та рівень заробітної плати настільки жорстокі, що немає ніякої зацікавленості підвищувати кваліфікацію чи шукати нову роботу. Для нормального функціонування ринку має бути розроблений і впроваджений в життя комплекс правових, економічних та соціальних передумов, які формують ринкове середовище.Разом з тим, потрібно враховувати перехідний характер української економіки, який зумовлює неприйнятність для України лише орієнтації на механізм ринкового регулювання зайнятості. Забезпечення продуктивності зайнятості передбачає використання особливого механізму узгодження внутрішньо суперечливих критеріїв оцінки ефективності зайнятості найманими працівниками, роботодавцями та суспільством у цілому, підтримання їх балансу в інтересах протидії виникненню масового безробіття і нагромадженню її прихованого потенціалу на підприємствах. Важливими передумовами реалізації цього принципу повинні бути: сприяння розвиткові всіх форм власності і господарської діяльності з метою розширення можливостей вибору громадянами сфер застосування праці; формування їхньої мобільності і багатосторонності як основи конкурентоздатності в ринкових умовах; недопущення примушування до праці та будь-яких форм дискримінації - за статтю, віком, національністю та ін. До цих умов треба також віднести економічну та юридичну свободу працівників і роботодавців при найму та звільненні, свободу переміщення праці і капіталу, розмежування функцій господарських субєктів і державних органів щодо кадрової політики, створення якісно нового механізму регулювання та інфраструктури ринку праці, розвиток системи партнерських відносин щодо розвязання індивідуальних і колективних трудових спорів. Тому пріоритетними заходами держави в регулюванні зайнятості населення мають бути такі: 1) забезпечення ефективної зайнятості; 2) координація заходів, які застосовуються в політиці регулювання; 3) створення різних умов для громадян у використанні їх права на працю; 4) соціальне партнерство через сумісність інтересів держави, профспілок та підприємців; 5) міждержавне співробітництво з питань регулювання потоків робочої сили. сукупність зазначених заходів закладає основу формування державних програм зайнятості населення і механізму регулювання цієї сфери.Існує два підходи до проблем розподілу доходів у суспільстві: 1) рівність доходів; 2) нерівність доходів. Для визначення нерівності доходів у макроекономіці використовують криву Лоренца - графік, який ілюструє ступінь нерівності (рис. Вертикальна вісь - частка доходів (від 0 до 100 %), горизонтальна вісь - частка тих, хто отримує ці доходи (від 0 до 100 %).

План

Вступ

Розділ I. Ринок праці

1.1 Суть поняття «Ринок праці»

1.2 Механізм функціонування риноку праці

Розділ II. Державне регулювання зайнятості

2.1 Політика зайнятості

2.2 Економічна нерівність і перерозподіл доходів

Розділ III. Соціальна політика держави

3.1 Державне регулювання соціальних процесів

3.2 Моделі соціальної політики держави

3.3 Соціальна політика в Україні

Висновки

Список використаної літератури