Історія взаємовідносин Риму та Візантії під час іконоборського конфлікту, причини франко-римського зближення. Роль лангобардів у розвитку римсько-візантійських відносин. Перетворення підконтрольних римському понтифіку територій на середньовічну державу.
При низкой оригинальности работы "Римсько-візантійські відносини під час правління Ісаврійської династії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Римсько-візантійські відносини під час правління Ісаврійської династіїВеличко дійшов висновку, що імператор не очікував енергійного спротиву Григорія ІІ і запропонував папі розвязати релігійні суперечності довкола ікон на Вселенському соборі, однак Григорій ІІ відмовив і звинуватив Лева ІІІ Ісавра у непостійності, відсутності християнського благочестя та варварстві. Лозинський аналізуючи причини конфронтації Риму та Візантії під час іконоборського конфлікту, висловив припущення, що частина західних церков та монастирів виготовляла ікони для продажу, тому була зацікавлена в придушенні іконоборської політики візантійських імператорів [16, с. Деякі історики стверджують, що папа взагалі не прагнув поривати відносини з імператором та намагався не ускладнювати ситуацію в Італії й очікував, що Лев ІІІ у майбутньому відмовиться від іконоборської політики [24, с. Для того, щоб відстояти свою позицію й довести імператору, що Рим не буде спокійно миритися з іконоборською єрессю, папа скликав собор, на який прибуло 93 італійські єпископи. На той час у папи залишався тільки один союзник - герцог Тразамунд ІІ, що переховувався від Ліутпранда в Римі, однак після того, як король лангобардів відступив від стін вічного міста, герцог, отримавши від Григорія ІІІ військову підтримку, покинув папу й розпочав упроваджувати самостійну політику.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
