Римська історіографія від Салюстія до Светонія, її теми і концептуальні засади - Курсовая работа

Потім, коли науковці зосередилися переважно на відтворенні і оцінці суспільних подій, їх головним завданням стало створення картини стану римського суспільства, при цьому залишалися осторонь питання його еволюції, сама ідея якої не сприймалася римськими дослідниками. Коли фактів не вистачало, історики їх просто домислювати, адже в історії шукали, як правило, історичні уроки, а від дослідника чекали яскравого повчального оповідання. В цей час поряд з істориками, тісно повязаними з архаїчної традицією, пишуть свої твори провісники нової історичної концепції, що виразилася, зокрема, у розробці нових форм історіографічної прози, таких, як історична монографія, різного роду мемуари, біографія, автобіографія, епітома, поряд з якими продовжують створюватися аннали, компендії загальної історії. Про найдавніший період римської історіографії можна судити лише по згадках імен істориків, в кращому випадку по коротким цитатам з їхніх праць у авторів наступних поколінь. Сучасними дослідниками накопичено певний обсяг матеріалу з історіографічних джерел Стародавнього Риму та опубліковані наукові праці, що висвітлюють різні аспекти вивчення творів римських історіографів.У добу пізньої республіки у Римі відбувається розпад республіканських установ, систематичні обструкції на виборах, бездіяльність органів управління, в результаті чого стали втрачатися віра в міцність і доцільність традиційного державного устрою та відбулося падіння інтересу до політичного життя. Світову знаменитість отримали "Записки про гальську війну" і "Записки про громадянську війну", хоча обидва твори залишилися незавершеними. "Записки про гальську війну" розповідають в семи книгах про діяльність Цезаря в Галії, де він був проконсулом майже десять років, ведучи численні війни з гальськими і германськими племенами, які чинили опір римському вторгненню. У продуманому викладі читачеві доноситься думка, що війна в Галії була спрямована виключно на захист законних інтересів Риму і союзних з ним племен. Повідомляючи в "Записках про громадянську війну" про початок військових дій проти римського сенату, він, щоб не загострювати увагу на факті свого переходу через пограничну річку Рубікон, відділяючу Передальпійську Галію від власне Італії, а представляє тяжкий для римлян своїми наслідками корок тяжкими наслідками крок як просте переміщення легіону з Равенни в Аримін, щоб там узяти під свій захист народних трибунів, чиї права були обмежені сенатською олігархією.Більшу частину свого життя історик присвятив створенню історичного твору у 142 книгах "Історія від заснування Міста". Не виключено, що розповідь була перервана смертю автора, який мав намір здійснити виклад до останніх днів життя Августа, плануючи загальний обсяг усього твору в 150 книг. У передмові Лівій спонукає свого читача замислитися про життя, звичаї, мужів і засоби, що дозволили Риму завоювати світ. Наслідком такого методу є те, що реконструкція Лівієм історичних подій, як правило, обумовлена точкою зору того автора, з твору якого він взяв матеріал для відповідного епізоду. Так, він спотворює факти, оповідаючи про галльське вторгнення до Італії в 390 р. до н. е., хоча в його розпорядженні була розповідь Полібія, який повідомляє про те, що галли, захопивши Рим і отримавши від мешканців міста викуп, повернулися до місць свого постійного проживання, так як їх області зазнали вторгнення венетів.Встановлено, що видатними представниками історіографічної науки у Стародавньому Римі епохи принципату є Цезар і Салюстій. Цезар є автором "Записок про галльську війну" - написаної простою і стислою мовою розповіді документального характеру, що містить опис воєнних дії та детальну характеристику воєнної обстановки. Автор намагався довести, що всі війни в Галлії та експедиції до Британії були необхідні для забезпечення безпеки Римської держави і зміцнення її престижу. У своїх історіографічних творах "Історія", "Змова Катиліни" і "Югуртинська війна" автор ставить за мету справити враження на читача, і тому звертає особливу увагу на зображення характерів дійових осіб, спонукань і морального стану суспільства. Одним з найвідоміших римських істориків є Тіт Лівій, автор "Історії від заснування міста".

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історична наука у Стародавньому Римі доби пізньої республіки. Салюстій і Цезар

Розділ 2. Римська історіографія епохи принципату. Тіт Лівій, Світоній, Тацит

Висновки

Список використаних джерел

В ході написання курсової роботи ми дійшли таких висновків.

Встановлено, що видатними представниками історіографічної науки у Стародавньому Римі епохи принципату є Цезар і Салюстій. Цезар є автором "Записок про галльську війну" - написаної простою і стислою мовою розповіді документального характеру, що містить опис воєнних дії та детальну характеристику воєнної обстановки. Автор намагався довести, що всі війни в Галлії та експедиції до Британії були необхідні для забезпечення безпеки Римської держави і зміцнення її престижу. "Записки про громадянську війну" носять більш субєктивний характер і теж являють собою апологію його дій. Історичні праці Юлія Цезаря стали зразком для іншого видатного історика Салюстія. Він одним з перших критично почав описувати недавню історію Риму. У своїх історіографічних творах "Історія", "Змова Катиліни" і "Югуртинська війна" автор ставить за мету справити враження на читача, і тому звертає особливу увагу на зображення характерів дійових осіб, спонукань і морального стану суспільства. Вводячи в історію психологічний аналіз і елемент повчання, Салюстій вказує також на причини подій та на їх наслідки.

Охарактеризовано, що у добу принципату відбувається повернення до минулих цінностей історіографічної науки. Одним з найвідоміших римських істориків є Тіт Лівій, автор "Історії від заснування міста". У творі Тіт Лівій відповідно до стилістичних канонів і художніх смаків сучасної йому епохи описав всю історію римського народу для увічнення системи моральних цінностей. Лівій глибоко переконаний, що амбіції окремої людини повинні відступити перед традиціями, успадкованими від предків. Згідно з концепцією Лівія, римська історія розгортається як реалізація божественної волі, зводиться до стоїчного провидіння, яке може проявлятися через чудеса і знамення. Корнелій Тацит є автором історичних праць "Книга про життя Юлія Агріколи", "Про походження, становище, звичаї та народи Германії", "Історія" та "Аннали". В них приділяє увагу не лише історичному, а й біографічним та етнографічним описам. Тацит готовий примиритися з монархічною формою державного устрою, до простого ж народу Тацит відчуває ставиться зверхньо. Це породжене усвідомленням імперської місії Риму, його величі і незмінної правоти відносно до переможених народів, заснованого па право сильного. Вирішальне значення принцепсу в політичному житті імперії сприяло тому, що історіографія все частіше набувала рис біографічного жанру, здавна представленого в римській літературі. До біографічного жанру історіографії звернувся Гай Светоній, автор праць "Життя дванадцяти цезарів" і "Про граматик і ритори". У них він зібрав біографії літературних діячів та римських імператорів.

1. Балух В. Історія античної цивілізації / В. Балух. - Чернівці: Наші книги, 2008. - 544 с.

2. Бокщанин А.Г. Источниковедение древнего Рима / А.Г. Бокшанин. - М.: Моск. ун-та, 1981. - 159 с.

3. Болгов Н.Н. Цезарь - известный римский историк / Н.Н. Болгов // Вопросы истории. - 2006. - №8. - С.157-166.

4. Гай Крисп Саллюстий. Сочинения / Саллюстий Гай Крисп; пер.В.О. Горенштейна. - М.: Наука, 1981. - 224 стр.

5. Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей / Гай Светоний Транквилл; пер. М.Л. Гаспарова. - М., Наука. 1964. - 375 стр.

6. Глядин А. Гений Рима - Саллюстий / А. Глядин // Знание-сила. - 2006. - №7. - С.112-117.

7. Голяндин А. Тацит / А. Голяндин // Знание-сила. - 2006. - №12. - С.65-73.

8. Древний Рим: путеводитель по истории / [ред. В.Д. Кальков]. - М.: ЭКСМО, 2002. - 704 с. - (ил.).

9. Дуров В.С. Художественная историография древнего Рима / В.С. Дуров. - Санкт-Петербург: Издательство С. - Петербургского университета, 1993. - 192 с.

10. Дуров В.С. Юлий Цезарь, Человек и писатель / В.С. Дуров. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. - 208 с.

11. Записки Юлия Цезаря и его продолжателей о Галльской войне, о Гражданской войне, об Александрийской войне, об Африканской войне / пер.М. М. Покровского. - М.: Изд-во АН СССР. - 1968.560 стр.

12. Знаменитые греки и римляне / [ред. А.В. Светлов]. - СПБ.: Эпоха, 1993. - 448 с.

13. Историки Рима / [ред. И.М. Бойченко]. - М.: Худож. литер., 1980. - 496 с.

14. Кнабе Г.С. Корнелий Тацит. Время. Жизнь. Книги / Г.С. Кнабе. - М.: Наука, 1981. - 196 с.

15. Ковальов С.І. Нариси з історії стародавнього Риму / С.І. Ковальов. - К.: Рад. шк., 1987. - 310 с.

16. Короленков А. Сочинения Саллюстия / А. Короленков // Вестник древней истории. - 2004. - №3. - С.180-191.

17. Курцева З.И. Взгляд Светония / З.И. Курцева // Знание-сила. - 2004. - №2. - С.6-10.

18. Олійник Т.І.М. Тіт Лівій - вершина римського красномовства / Т.І. Олійник. - К.: Либідь, 1990. - 92 с.

19. Орлов Е. Цезарь и Саллюстий: Их жизнь и деятельность / Е. Орлов. - М.: Знание, 1991. - 112 с.

20. Остерман Л. Римская империя в лицах / Л. Остерман. - М.: О.Г.И., 1997. - 624 с.

21. Сочинения Корнелия Тацита / пер.Г.С. Кнабе. - СПБ, Наука. 1993. - 736 стр.

22. Тит Ливий. История Рима от основания города / Тит Ливий; пер. М.Л. Гаспарова, Г.С. Кнабе, В.М. Смирина, ред.Е.С. Голубцова. - М.: Наука, 1993. - 860 с.

23. Трухина Н.Н. Политика и политики Римской республики / Н.Н. Трухина. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 183 с.

24. Утченко С.Л. Древний Рим. События. Люди. Идеи / С.Л. Утченко. - М.: Наука, 1989. - 324 с.

25. Утченко С.Л. Тит Ливий и его время / С.Л. Утченко. - М.: Мысль, 1986. - 352 с.

26. Утченко С.Л. Юлий Цезарь / С.Л. Утченко - М.: Мысль, 1984. - 342 с.

27. Шапиро А.Л. Историография с древнейших времен по XVIII век / А.Л. Шапиро. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. - 237 с.

Размещено на .ru