Результати та наслідки санації вугільних шахт України - Контрольная работа

Енергетична криза виявила актуальність питання реструктуризації підприємств вугільної промисловості. Україна за обсягами видобутку вугілля належить до першої десятки провідних країн світу, але значно поступається більшості з них за економічними показниками вугледобувного виробництва. Продуктивність праці в декілька разів нижча порівняно з Росією, Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижча, ніж у США, Канаді, Австралії, Південно-Африканській Республіці.Необхідність оволодіння основами антикризового фінансового управління зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність, перебуваючи під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства. Для нейтралізації кризових явищ підприємства переводяться на спеціальний режим антикризового управління із застосуванням специфічних методів та прийомів управління фінансами. Антикризове фінансове управління підприємством слід розглядати в двох аспектах: по-перше, це комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: системний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, оцінювання ймовірності банкрутства, управління ризиками (виявлення, оцінювання та нейтралізація), упровадження системи попереджувальних заходів? по-друге, це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, у тому числі проведенням санації чи реструктуризації субєкта господарювання. Отже, під антикризовим управлінням фінансами слід розуміти особливий режим виконання функцій фінансового менеджменту, який полягає в організації фінансової роботи на підприємстві з урахуванням необхідності профілактики та нейтралізації фінансової кризи. Головне завдання антикризового фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутству та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства.Середня глибина вугільних шахт в Україні сягає 680 м, на 31 шахті гірничі роботи ведуться на глибині 1000-1380 м. Близько 70% шахт розробляють газоносні пласти, близько 36% шахт є небезпечними за раптовими викидами вугілля і газу. На початок 2007 року до структури департаменту вугільної промисловості Мінпаливенерго України входили 18 державних холдингових компаній (130 діючих шахт) і 7 виробничих обєднань (37 шахт, з них - 30 шахт з виробничими потужностями) з видобутку вугілля, 23 самостійні шахти, 2 державних підприємства із закриття шахт і розрізів (96 шахт), 61 діюча збагачувальна фабрика, 9 холдингів допоміжної сфери (шахтобудівні, машинобудівні, транспортні), 19 науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів, 19 машинобудівних заводів, а також інші підприємства. Недостатні обсяги фінансування та нераціональне їх використання призвели до відставання підготовки запасів вугілля для відпрацювання, занепаду технічного стану шахтного фонду, зниження рівня використання виробничих потужностей, збільшення собівартості вугілля, поглиблення збитковості шахт. До складу Компанії для проведення ліквідаційних робіт Міністерством станом на 01.01.2007 передано 49 вугледобувних підприємств, у тому числі: в Донецькій області 19 шахт, в Луганській області 19 шахт, у Волинській області 6 шахт, у Кіровоградській області 3 шахти, у Закарпатській області 1 шахта та у Черкаській області 1 шахта.Впродовж 1991-2007 років виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилася з 192,8 млн. до 91,5 млн. тонн в рік. Дві третини основного стаціонарного устаткування відпрацювало нормативний термін експлуатації і потребує негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів - близько 15 відсотків. На шахтах, що розробляють крутоспадні пласти, майже 60 відсотків загального обсягу вугілля видобувається з використанням відбійних молотків. У цих методичних рекомендаціях наведено визначення реструктуризації підприємства, як сукупності організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Зміст

Вступ 3

1. Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління 4

2. Сучасний стан і головні проблеми розвитку вугільної галузі 7

3. Результати санації та реструктуризації вугледобувних підприємств 12

Висновок 17

Список використаної літератури 19

Впродовж 1991-2007 років виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилася з 192,8 млн. до 91,5 млн. тонн в рік. Майже 96 відсотків шахт більше 20 років працюють без реконструкції. Дві третини основного стаціонарного устаткування відпрацювало нормативний термін експлуатації і потребує негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів - близько 15 відсотків. На шахтах, що розробляють крутоспадні пласти, майже 60 відсотків загального обсягу вугілля видобувається з використанням відбійних молотків.

Таким чином, ситуація, яка склалася в українській вугільній промисловості зараз дуже складна і просто необхідно розірвати цей замкнутий круг. Зміни і новий підхід до рішення проблем вугільної промисловості необхідні.

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.

Міністерство економіки України затвердило методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств. У цих методичних рекомендаціях наведено визначення реструктуризації підприємства, як сукупності організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Як бачимо, це визначення є доволі загальним і охоплює увесь комплекс заходів (крім фінансових) щодо фінансової санації підприємства.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

За останні роки у вугільній промисловості України посилилися процеси, повязані з трансформацією форм власності, насамперед вугледобувних підприємств. Проте, через низьку інвестиційну привабливість підприємств галузі, проведення непослідовної державної політики, відсутність досконалого механізму реформування відносин власності та їх правового забезпечення роздержавлення шахт і розрізів не відповідає ринковим вимогам та перетворенням, які відбуваються у національній економіці.

1. Закон України Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств): Прийнятий 6 берез. 2003 р. № 597 // Уряд. курєр. - 2003. - 2 квіт. - С.15; Голос України. - 2003. - 3 квіт. - С. 5; Офіційний вісник України. - 2003. - № 14. - С. 5.

2. Астров-Шумілов Г. Від закриття нерентабельних шахт нам нікуди не подітись: [Бесіда з нар. депутатом України /Бесіду вела В.Кокіна] // Уряд. курєр. - 2007. - 30 серп. - С.11.

3. Бень А. Вугільна галузь: реформувати, а не закривати шахти : [Звіт заступника міністра палива та енергетики В.Тополова з приводу реорганізації вугільної промисловості] // Голос України. - 2006. - 17 берез. - С.1, 2.

4. Коновалюк В. Рентні платежі гірничодобувних підприємств // Регіон. економіка. - 2006. - № 4. - С.60 - 69.

5. Лисяков В. П. Оптимізація інвестиційної стратегії вугільної шахти на основі показників техніко-технологічної складової її економічної безпеки / В. П. Лисяков, Г. В. Мех // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти: Спеціаліз. вип. за матеріалами VIII Міжнар. наук.-практ. конф., 12-13 груд. 2007 p.: Зб. наук. пр.: У 2-х ч. - К., 2003. - Ч.1.- С.175-180.

6. Техногенные последствия закрытия угольных шахт Украины /[Гавриленко Ю. H., Ермаков В. H., Кренида Ю. Ф. и др.]; Под ред. Гавриленко Ю. H., Ермакова В. H.; Донец. нац. техн. ун-т. - Донецк: Норд-Пресс, 2008. - 631 с.: ил., табл.