Резервування капіталу: облік, аудит та звітність - Монография

Вищий навчальний заклад укоопспілки “ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ економіки і торгівлі”Для безперервного та динамічного функціонування економічних субєктів передбачається наявність капіталу, котрий відомими економістами розглядався як вартість, що приносить додану вартість, накопичене багатство, частина багатства, що бере участь у процесі виробництва. В ринкових умовах господарювання та інтеграції української економіки до світової капітал виступає в ролі інвестиційного ресурсу, накопиченої цінності та є джерелом отримання доходу. Внаслідок економічної та політичної ситуації в країні та світі, з метою забезпечення стабільного розвитку ї протидії негативним факторам, субєкти господарювання вимушені здійснювати пошук ефективних методів стабілізації зовнішніх та внутрішніх факторів шляхом формування діючої системи страхування від непередбачуваних ситуацій. Складність резервування капіталу на торговельних підприємствах і його інформаційного забезпечення обєктивно визначається відсутністю мотивації у власників через втрату прибутку, яка часто обертається великими втратами через турбулентність економічних процесів. Не зменшуючи результати досліджень, проведених попередниками, вважаємо за доцільне виділити проблемні питання, які стосуються сутності резервів капіталу, їх класифікації, методики формування та відображення резервів капіталу в обліку, документального оформлення операцій, повязаних з рухом резервів капіталу, розкриття інформації щодо резервів капіталу у системі звітності, методичних та організаційних підходів щодо проведення аудиторської перевірки резервів капіталу.Протягом багатьох років науковці вели дискусії щодо правильності використання таких понять як “резерв”, “фонд”, “капітал”, “резервний капітал”, “резерв сумнівних боргів”, “забезпечення”. Існування різноманітних підходів до визначення поняття “резерв” призводить до плутанини при оцінці їх економічного змісту в звязку з тим, що резерви розглядаються з різних позицій: з позиції держави, регіону, окремої галузі та підприємства. В цей період розвитку резерви можна було обєднати у чотири групи: резерви, призначені для компенсації можливих втрат дебіторської заборгованості; Малюга пропонує вживати поняття “фонди” і “резерви”, і аргументує пропозицію тим, що “використання цих понять в бухгалтерському обліку при відкритті рахунків та в звітних формах наблизить облік до інших економічних дисциплін, зокрема фінансів”, та тим, що “планування фінансів на рівні підприємства і країни не обходиться без використання понять “фонди” та “резерви”, a це відповідає такому підходу до вивчення господарських відносин на макрорівні, як регульована ринкова економіка, яка з точки зору сучасних економістів є найбільш ефективною” [113, с.53]. Якщо зарезервовані суми більше точної суми при оцінці, то до збитку підприємства віднесена завищена сума, і якійсь частині цього резерву відповідає здоровий актив, тобто в цій частині резерв виступає у вигляді фонду, який тимчасово прихований; якщо навпаки, зарезервована сума менше тієї, яка необхідна для резервування, то якомусь пасиву відповідає не віднесена на збитки сума переоцінки, якийсь вигаданий актив - і в цій частині пасиву відображається прихований резерв.В міжнародній практиці при складанні фінансової звітності резерви класифікуються за такими основними ознаками [140, с.23-24]: 1) Резерви капіталу, включаючи фонд переоцінки вартості, та резерви надходженні доходів у майбутньому, різних дотацій та безоплатно одержаних активів; Чещевим [190] були вивчені основні позиції бухгалтерського права та нормативно-законодавчої бази 30 країн, що дозволило всі види резервів зарубіжних підприємств обєднати в три групи: І - статутні та засновницькі резерви (контрактні резерви; факультативні; резерви із забезпечення власних фондів; емісійний дохід та дохід від злиття підприємств; резерви переоцінки; резерви, повязані з самоконтролем; інвестиційні субсидії; ті, що регламентовані законодавством; національні фонди інвестицій; консолідовані резерви; резервний капітал; додатковий капітал); На основі проаналізованої літератури радянського періоду, зарубіжних та вітчизняних вчених було виділено 23 ознаки за якими класифікували резерви, a came: за економічним змістом, за джерелами формування резервів, за місцем у класифікації рахунків, за характером виконуваних функцій, за характером опосередкування, за відношенням до інтерпретації балансу, за походженням, за призначенням, за положенням в балансі, за загальною причиною та метою утворення резервів, за юридичною основою формування, за виділенням повних статей активу у порядку окремих резервів, за виявленням резервів, за фінансовим забезпеченням резервами, за порядком утворення, за ознакою складу, за періодом реалізації, за видом, за видом діяльності, за методом оцінки, за податковими наслідками, за способом відображення у звітності, за обовязковістю створення.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Резерви капіталу: облікова інтерпретація

1.1 Економічний зміст резервів капіталу як обєкта бухгалтерського обліку

1.2 Класифікація резервів капіталу

1.3 Засади формування та оцінка стану резервів капіталу торговельних підприємств

1.4 Особливості формування облікової політики щодо резервів капіталу торговельного підприємства

Розділ 2. Організаційно-методичні засади обліку, аудиту та звітності резервів капіталу

2.1 Фінансовий облік резервів капіталу торговельного підприємства

2.2 Відображення резервів капіталу в системі звітності підприємства

2.3 Планування та методика аудиту резервів капіталу

2.4 Компютерні інформаційні системи при проведенні аудиту резервів капіталу

Список використаних джерел