Резерви забезпечення ефективного використання оборотних засобів підприємства (на прикладі ТОВ "Бочечківське") - Курсовая работа

.2 Рівень забезпеченості та ефективності використання оборотних засобів 3 Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємстваЕкономія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає, скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу, і показує ту кількість продукції, яка припадає на одну гривню вартості оборотних засобів. Він показує, скільки оборотних засобів припадає на одну гривню реалізованої продукції за певний період. Період обороту (швидкість обороту) оборотних засобів визначає ту кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів. Коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує ефективність використання оборотних засобів і визначається так: , де Но.з - сумарний норматив оборотних засобів.Ця потреба визначається речовинним змістом і швидкістю обороту оборотних засобів, обсягом виробництва, технологією й організацією виробництва, порядком реалізації продукції і закупівель сировини і матеріалів й інших факторів. При розрахунку нормативу власних оборотних активів необхідно виходити з виробничого напряму підприємства, планів виробництва та реалізації продукції, її собівартості, норм витрат і запасів товарно-матеріальних цінностей, що передбачені у планах виробництва та матеріально-технічного забезпечення, умов розрахунків із заготівельниками та постачальниками, а також прискорення обігу активів. За окремими видами оборотних засобів норма розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими - у відносних величинах (днях, відсотках). Особливістю в обчисленні нормативів оборотних засобів є те, що за окремими їх видами (наприклад, незавершеному виробництві) нормативи встановлюються в обсязі повної потреби підприємства в них, а за іншими (сировиною та основними матеріалами, пальним, запасними частинами, тарою, допоміжними та іншими матеріалами) - у розмірі мінімальної потреби. Від того, наскільки економічно обґрунтовано розраховані нормативи та норми, залежить ефективність використання оборотних засобів, прискорення їх обігу та фінансовий стан підприємства.Основними задачами підприємства являються: • Забезпечення максимального росту виробництва продукції; Це пояснюється тим, що підприємству вигідніше здавати продукцію оптом. Необхідно також відмітити, що основні та допоміжні галузі розміщенні раціонально, оскільки побічна продукція зернових та продукція їх переробки використовується як кормова база для тваринництва, а продукція від тваринництва використовується в якості органічних добрив для галузі рослинництва. Таким чином, слід зазначити, що спеціалізація, яка фактично склалася в господарстві відповідає запланованій та природнокліматичним умовам зони лісостепу, оскільки є сприятливі умови для виробництва цих видів продукції. Причиною цього стало збільшення обсягів виробництва та покращення умов праці на підприємстві.

Зміст оборотні запаси кошти

Вступ

1 Теоретичні основи ефективності використання оборотних засобів

1.1 Поняття, суть та складові елементи оборотних запасів підприємства

1.2 Основні показники ефективності використання оборотних засобів

1.3 Визначення потреби підприємства в оборотних фондах на основі нормативів

2 Рівень використання оборотних засобів на підприємстві

Вступ

Виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні і оборотні.

Оборотні фонди - це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (платних послуг).

Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію виготовлюваної продукції (сировина, конструкційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (паливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні матеріали - мастила, фарби тощо; тара).

Раціональне і економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємства має непересічне економічне значення. Це зумовлюється всезростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві[3].

Підсумовуючи все вище зазначене, можна сказати, що обрана для дослідження тема є безумовно цікавою та актуальною.

Обєктом дослідження обрано підприємство - ТОВ «Бочечківське», що являється, по - перше, забезпечення населення країни високоякісною сільськогосподарською продукцією, по - друге, отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності, а також активне проведення заходів по стабілізації і розвитку економіки.

Предметом дослідження є оборотні ресурси, що перебувають у розпорядженні підприємства.

Були використані наступні методи дослідження: аналітичний, економічний, економічно - математичний, розрахунково - конструктивний.

Мета даної курсової роботи - проаналізувати забезпеченість та ефективність використання оборотних засобів на підприємстві, визначити шляхи підвищення ефективності їх використання в сучасних умовах господарювання.

Основними джерелами інформації послужили фінансова звітність підприємства, періодична та наукова література.

Основними завданнями даної курсової роботи є: 1. Визначити рівень забезпеченості підприємства оборотними засобами;

2. Визначити ефективність використання оборотних засобів на сільськогосподарських виробництвах та проаналізувати одержані показники.

3. Проаналізувати шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства та зробити відповідні висновки.

1

Теоретичні основи ефективності використання оборотних засобів підприємства

1.1 Поняття, суть та складові елементи оборотних засобів підприємства

Оборотні засоби - це сукупність грошових засобів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Формуються й регулювання окремих елементів оборотних засобів мають свою особливість. З урахуванням цього виділяють оборотні засоби у сфері виробництва та обігу і поділяють їх на нормативні та ненормативні.

Оборотні фонди являють собою частину засобів виробництва, які беруть участь в одному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на вартість готової продукції і змінюють свою натуральну форму. Це матеріали, конструкції, деталі тощо.

Для того щоб краще зрозуміти сутність оборотних фондів та фондів обігу, розглянемо їх структуру. До оборотних фондів входять такі елементи: 1. Виробничі запаси, які необхідні для забезпечення процесу виробництва сировиною та матеріалами.

До виробничих запасів належять: - Основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, які безпосередньо братимуть участь у процес виробництва і саме з яких виготовлятиметься продукція;

- Допоміжні матеріали, конструкція, деталі, які на відміну від основних не повязані безпосередньо з виготовленням продукції, але необхідно для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування тощо;

- Малоцінний інвентар та інструменти, що швидко зношується. За характером практичного застосування вони поділяються на мало цінний інвентар та інструменті на господарський та конторський інвентар. Ці засоби праці обєднуються в одній групі, незважаючи на різне призначення тому, що вони мають невелику вартість і відносно невеликий строк служби. До цієї групи відносяться також спецодяг, спецвзуття та вартості.

2. Незавершене виробництво. Незавершене виробництво - це предмет праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Воно є лише на тих підприємствах, де тривалість виробничого циклу більша за один день. У вартісному виразі незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші грошові кошти, необхідні для завершення виробничого циклу, але на кінець звітного періоду такий цикл не встигає бути завершеним.

3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному періоді.

4. Напівфабрикати власного виготовлення. До них належать заготовки, напівфабрикати, які виготовлені на підприємстві і не є його основою продукцією, але забезпечують основне виробництво.

Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів, виражене у відсотках, становить їх структуру. Більша частину а цій структурі становлять виробничі запаси основних матеріалів, конструкції та деталей. Про те слід зауважити, що структура оборотних фондів залежить передусім від специфіки виробництва.

У забезпеченні нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконанні постачально-збутових операцій, розрахунків із працівниками, а також у задоволенні інших виробничих та господарських потреб важливу роль відіграють фінансові ресурси, які перебувають у сфері обігу. Такі ресурси і створюють фонди обігу.

Фонди обігу - це частина оборотних засобів у вигляді товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів підприємства, які функціонують у сфері обігу, забезпечуючи безперервність процесу виробництва.

До них належать: 1) Товарно-матеріальні цінності;

2) Грошові кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) Наявні кошти в касі;

4) Кошти з розрахунками із замовниками (дебіторські заборгованості);

5) Товари відвантажені та надані послуги;

6) Дебіторська заборгованість;

7) Залишки готової продукції на складах;

8) Відвантажена продукція.

Незважаючи на те що у процесі відтворення оборотні засоби належать сфері безпосереднього виробництва й обігу, за джерелами фінансування вони діляться на власні і позичені.

Власні необхідні для задоволення потреб підприємства у виробничих запасах, напівфабрикатах власного використання, в залишках готової продукції, незавершеному будівництві, а також у засобах для витрат майбутніх періодів.

Позичені - це кредити банку для задоволення тимчасових потреб, а також засоби, що тимчасово знаходяться в обороті підприємств до завершення розрахунків із державним бюджетом, постачальниками сировини, комплектуючих виробів та іншими кредиторами. Власні оборотні засоби поповнюються здебільшого за рахунок прибутку. Власні оборотні кошти покликані забезпечувати утворення постійних мінімальних виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива і т.д.), заділів незавершеного виробництва, вкладень у витрати майбутніх періодів і залишків готової продукції, необхідних для нормальної і безперебійної роботи підприємства. Загальна сума цих мінімальних запасів складає норматив власних оборотних коштів, що визначається або уточнюється щорічно при розробці фінансового плану.

Власні оборотні кошти беруть участь у кругообігу засобів тільки того підприємства, за яким вони закріплені, у той час як позикові засоби можуть брати участь у кругообігу засобів багатьох підприємств залежно від їхніх потреб.

Власні оборотні кошти постійно закріплені за підприємствами в їхньому статутному фонді і підприємства мають право самостійно їх розміщувати, планувати і використовувати.

Оборотні засоби діляться на нормовані і ненормовані. Нормовані складаються із запасів товарно-матеріальних цінностей, зокрема незавершеного будівництва, готової продукції тощо. Ненормовані складаються з відвантаженої продукції, засобів у розрахунках і грошових коштів.

Нормовані оборотні кошти - це грошові кошти, необхідні для створення мінімального запасу товарно-матеріальних цінностей і забезпечення безперебійності процесу виробництва і реалізації продукції. Вони складаються з виробничих запасів (сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні і швидкоспрацьовувані предмети, запасні частини для ремонту), незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів і готової продукції. Нормовані оборотні кошти складають основну частину оборотних коштів підприємства.

Елементи оборотних коштів, які покликані обслуговувати реалізацію продукції, не нормуються. До ненормованих оборотних коштів відносяться: • засоби в товарах, відвантажених покупцем;

• грошові кошти на рахунках у банку й у касі підприємства - тимчасові залишки засобів, що підлягають використанню по цільовому призначенню ( не внесені в бюджет платежі з прибутку, податок на додану вартість, залишок фондів економічного стимулювання й ін.);

• дебіторська заборгованість - тимчасове відволікання засобів з обороту одного підприємства в розпорядження іншого. Частка дебіторської заборгованості в складі ненормованих оборотних коштів невелика, однак з метою подальшого зміцнення господарсько-фінансової дисципліни задачею кожного підприємства є всіляке його скорочення;

• засоби в розрахунках, не звязані безпосередньо з виробничою діяльністю, тобто в розрахунках з банками й у перерахунках по спеціальних фондах, резервах і цільовому фінансуванню з бюджету.

Обігові засоби підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи із однієї стадії кругообігу в іншу[3].1. Базилевич В. Д., Попов В. М., Базилевич К. С. Економічна теорія. Політекономія: Підручник для студентів вищих закладів освіти - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.

2. Бакланов М.Н., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М: Финансы и статистика, 1995. - 432 с.

3. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с.

4. Мороз В.І. Удосконалення інструментів аналізу обігових коштів: показників, що характеризують дебіторську та кредиторську заборгованості, та моделей оптимального обсягу замовлення. Актуальні проблеми економіки: том 9: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: Видавництво "Навчальна книга", 2001. 120 с. С. 87-94.

5. Бойчик І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. - К.: Атіка, 2004. - 480с.

6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піга Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації. 2-е вид. виправл. і доповн. - К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ - 2000”, 2001. - 322 с.

7. Вілкул Ю. Г. Основи економічної теорії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти - Кривий Ріг: «Мінерал», 2001. - 260 с.

8. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник - к.: КНЕУ, 2001. - 228с.

9. Гриценко А. А., Лісовицький В. М. Економічна теорія: Посібник для вищої школи - К.; Х.: ТОВ "Корвін", 2003. - 703с.

10. Гуменюк Н.Д. і ін. Економічні методи керування і прискорення розвитку виробництва.-Київ Техніка, 1999. - 192с.

11. Демчук Л.А. Нормування оборотних засобів.// Економіка АПК - К.: 2004, №2, С. 56-58

12. Зубовський В.М. Економіка підприємства. Опорний курс лекції: - К.: Вид - во Європ. Ун - ту, 2000. - 456 с.

13. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1996.-412с.

14. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 580 с.

15. Мельник Л.Г., Карінцева А.І. Економіка підприємства. Навчальний посібник - Суми, 2001. - 344 с.

16. Пасічник В. Г., Акіліна О. В., Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.

17. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємства: Підручник. - 3 тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 460с.

18. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства - К.: Вид-во «Хвиля-Прес», 1995. - 412 с.

19. Покропивний С.Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Бізнес - план: технологія розробки та обґрунтування. Навч. посібник К.: КНЕУ, 1998

20. Приймак Т.О. Економіка підприємства. Навчальний посібник - К.: 2002. - 423 с.

21. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероб. та доп.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-356с.

22. Чаюн. І. О., Бондар І. Ю. Планування виробничої програми підприємства та її ресурсне обгрунтування. Навч.посіб.- К.: нац. торг.-екон.ун-т, 2000. - 127 с.

23. Шегда А. В., Економіка підприємства: Навч.посіб. - К.: Знання, 2005 - 431 с.

24. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА - М, 1996. - 463 с.

25. Мороз В.І. Удосконалення методики визначення обсягу замовлення при формуванні нормативів обігових коштів. Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації: Зб.: Економічний вісник Національної гірничої академії України, т. 3 - Дніпропетровськ: РИК НГА України, 1999 - 214 с. С.122-125.

Размещено на .ru