Резерви і шляхи забезпечення конкурентоздатності селянських (фермерських) господарств - Автореферат

Харківський державний аграрний університет ім. Резерви і шляхи забезпечення конкурентоздатності селянських (фермерських) господарствДисертаційна робота виконана в Полтавському державному сільськогосподарському інституті Міністерства аграрної політики України на кафедрі економіки та маркетингу Науковий керівник ГРИШКО Володимир Васильович, доктор економічних наук, професор кафедри економіки та маркетингу Полтавського державного сільськогосподарського інституту Офіційні опоненти - АМБРОСОВ Володимир Якович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, завідувач Харківського відділу науково-виробничих формувань інституту аграрної економіки УААН Провідна установа - Херсонський державний аграрний університет, кафедра організації сільськогосподарського виробництва, Міністерство аграрної політики України, м. Захист відбудеться 19 вересня 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському державному аграрному університеті ім.Актуальність теми дослідження полягає у виявленні основних чинників конкурентоздатності селянських (фермерських) господарств. Перехід до ринкової економіки - це тривалий багатоаспектний процес, за якого постійно змінюються соціально-економічні умови функціонування аграрних формувань, що вимагає їх адекватної оцінки, удосконалення економічних відносин, формування економіко-організаційних структур ринкового типу, до яких відносяться і селянські (фермерські) господарства. Саме цьому процес становлення селянських (фермерських) господарств повинен визначатися не лише опрацюванням моделей підприємств, виробничих чи технологічних структур, а й адаптацією цієї форми господарювання до ринкових відносин. Це вимагає подальшого наукового обгрунтування вузлових аспектів розвитку селянських (фермерських) господарств, резервів і шляхів забезпечення їх конкурентоздатності. Метою досліджень є опрацювання та обгрунтування моделей спеціалізації конкурентоздатних селянських (фермерських) господарств, що й визначило необхідність вирішення наступних завдань: узагальнити теоретичні аспекти організаційно-економічної сутності селянських (фермерських) господарств;господарств в Україні. Динаміка розвитку селянських (фермерських) господарств. Розміри і матеріально-технічна база селянських (фермерських) господарств.селянське фермерське господарство конкурентоздатнеУ першому розділі “Обєктивна необхідність різноманітних форм господарювання і підприємництва в Україні” викладено в історичному аспекті виникнення і розвиток економічної категорії “власність” та еволюцію форм власності в аграрній сфері виробництва як результату реформування сільськогосподарських підприємств, створення селянських (фермерських) господарств в Україні і, зокрема в Полтавській області. У разі, коли власник і працівник представлені однією особою, немає потреби у механізмі, що заохочує сумлінну, творчу працю, раціональне використання засобів виробництва і його результатів. Зосередження в особі фермера власника, працівника і підприємця, індивідуальна зацікавленість в результатах власної праці, повна економічна відповідальність за результати діяльності забезпечується вищою мірою сумлінним і творчим ставленням до досягнення мети виробництва. У другому розділі “Організаційно-економічний стан селянських (фермерських) господарств в Україні” розглянуто ресурсний потенціал та його використання, проаналізовано сучасний рівень та здійснено оцінку виробничо-комерційної діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. В Україні, станом на 1.01.2000 р. зареєстровано 35,9 тис. селянських (фермерських) господарств (в Полтавській області - 1372, що становить 3,8 %), які в Україні використовують 1162,3 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 1082,2 тис. га ріллі, а в Полтавській області - 73,5 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 70,5 тис. га ріллі (6,3% площі, що обробляється фермерами України).Ключовою проблемою розвитку сучасного аграрного виробництва є підвищення його конкурентоздатності, що передбачає оптимальне поєднання резервів і чинників економічного зростання на основі оптимізації процесу зміни форм власності в сільському господарстві і на цій основі створення ефективного (приватного) власника. Забезпечення конкурентоздатності селянських (фермерських) господарств передбачає оптимізацію площі земельних угідь, оскільки в господарствах з неоптимізованою земельною площею в структурі собівартості продукції невиправдано значну питому вагу займають постійні витрати. Середня земельна площа селянського (фермерського) господарства Полтавської області складає 36 га, що не забезпечує конкурентоспроможного господарювання, по-перше, через неможливість освоєння ефективних сівозмін і забезпечення постійного підвищення родючості грунту, по-друге, - неможливість економічного використання засобів виробництва, підвищення продуктивності праці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ