Революційна доба севастопольського командування віце-адмірала Колчака - Доклад

Революційна доба севастопольського командування віце-адмірала КолчакаДелегація, відряджена під його егідою, була спрямована до столиці севастопольським «Обєднаним комітетом у складі депутатів од офіцерів, армії та флоту, солдатів, матросів і ратників морського ополчення» на чолі з головою тієї фундації волонтером Левом Зараховичем (Зароховичем, Зороховичем, Зореховичем) - сином заможного сімферопольського комерсанта, й Олександром Немитцем як ватажком Спілки офіцерів-республіканців легко сконтактувала з революційними властями11. Наступного дня газета «Крымский вестник» опублікувала «Наказ № 1» столичної Ради робітничих і солдатських депутатів від 1(14) березня про унормовані в гуманному дусі метаморфози, за якими, зокрема, зневажливе визначення рядового «нижнім чином» реформаторськи замінювалося на іменування терміном «солдат» або «матрос», застосовуване раніше титулування офіцерів («Ваше превосходительство», «Ваше благородіє» тощо) докорінно спрощувалося: слово ввічливості «господин» («ґаспадін», тобто «пан») безпосередньо повязувалося з конкретним званням будь-кого від мічмана до адмірала. Чорноморський флот і севастопольська залога у присутності члена Держдуми Івана Тулякова на міському Куликовому полі присягнули сформованому думцями за погодженням із петроградською Радою Тимчасовому урядові, де функції міністра-голови і міністра внутрішніх справ виконував князь Георгій Львов, міністра закордонних справ - Павло Мілюков, чия мрія про опанування Росією проток Дарданелли та Босфор зі Стамбулом (Константинополем) розпашіла до idee-fixe, військового і морського міністра - глава Центрального військово-промислового комітету та учасник процесу детронізації (коли, як і Мілюков, був проти відступу великого князя Михайла Олександровича від влади) прапорщик запасу Олександр Гучков, чиїм помічником на правах керманича морського відомства став контр-адмірал Михайло Кедров13. Його попередник, старший на три літа віце-адмірал Павло Новицький при орденах святого Володимира четвертого, третього й другого ступенів з мечами, Білого Орла з мечами, святого Станіслава першого класу, святої Анни другого ступеня потрапив до резерву чинів флоту. На їхніх велелюдних акціях постала Рада Української Чорноморської громади, обравши своїм головою вчителя гімназії Вячеслава Лащенка (Лощенка, Лященка), його заступниками - педагога Миколу Коломійця та матроса Михайла Пащенка, секретарем - військовика-«однорічника» авіашколи Михайла Михайлика, а до проводу наблизила й такі особистості як командир стрімко українізованого флотського напівекіпажу Володимир Савченко-Більський - майбутній генерал-хорунжий за адміралтейством УНР, юрист-підполковник Вадим Богомолець (у прийдешньому - головний військово-морський прокурор Української держави 1918 р.), капітан корпусу корабельних інженерів Микола Неклієвич, підприємець Василь Вітинський, старший унтер-офіцер Федір Сліпченко, котрий на шпальтах газети «Известия Севастопольского совета военных и рабочих депутатов» російською мовою влітку 1917 р. вмістив програмну статтю «Хто такі українці та які їхні вимоги»27.