Ключові риси естетичних поглядів і літературознавства Д. Донцова та Л. Троцького з погляду їх революційного характеру. Тотожність українського національно-революційного та російського більшовицького сприйняття природи й функцій художньої творчості.
При низкой оригинальности работы "Революція і смерть естетики: ідеологічне літературознавство Дмитра Донцова та Льва Троцького", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Революція і смерть естетики: ідеологічне літературознавство Дмитра Донцова та Льва ТроцькогоПеремога над світом «современных вогнів», світом «розперезаної голоти, Хама, яка змагає змішати з болотом все священне, етичне, високе і гарне» [4, 60], - ця перемога має стати результатом революції, яка «мусить звалити ідолів плюгавства і бруду, повинна проголосити протилежні канони, навернути до часів, де героями в літературі були святі і герої, де мистецтво потягало людину від звірського і худоб’ячого в її гріховній породі, - в сферу високого, Божеського, шляхетного, сильного духом, героїчного» [Там само]. В естетиці Донцова поняття «кривого дзеркала» має подвійний смисл: з одного боку, сучасна Донцову українська література здебільшого є неповноцінним наслідуванням, пародією на вершинні здобутки світової літератури («коли великі типи світової літератури [...] захотіли б себе розглянути в дзеркалі нашого письменства, то побачили б часто свою карикатуру» [5, 259]); з іншого - «криве дзеркало» - викривлений спосіб наслідування дійсності. Якщо говорити про естетику як сферу образного, що є пластично чи словесно відданою складною діалектичною єдністю на онтологічному, гносеологічному та аксіологічному рівнях, то Донцову ходить лише про субєктивно-оцінний аспект у структурі образу: «Коли підійдемо до одного з архитворів нашої літератури, до “Мойсея” Франка, то і в нім не знайдемо чистого дзеркала для тої постаті». З погляду історіософських концепцій Донцова, що являють собою безпосереднє продовження його ідеології, або й ототожнюються з нею, ідеал для всіх проявів національного буття можна шукати винятково в традиції, а належним результатом самої революції має стати повернення до «золотого віку» української державності. Попри те, що Донцов різко розмежовував феномени української та більшовицької революцій - «ні емблеми, ні цілі, ні патос нашої революції ні в чім не нагадували емблем цілей і патосу босяцько-московської стихії, спущеної з ланцюга в 1917 р.» [4, 16], - він був свідомий спільних для всіх модерних революцій глибинних законів, коли говорив про «ідеологію “останнього бою”, властиву всім революційним течіям», та «природу суґестивної сили великих революційних рухів та ідей» [6, 70].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
