Рецидивна злочинність молоді та її попередження - Автореферат

Національна академія внутрішніх справ України Робота виконана на кафедрі кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Чубарєв Валентин Леонідович, Міжнародний інститут лінгвістики і права, завідуючий кафедрою Офіційні опоненти: заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор Туркевич Інна Костянтинівна, Інститут адвокатури при Національному університеті імені Тараса Шевченка, завідуюча кафедрою кандидат юридичних наук, доцент Петров Володимир Васильович, Національна академія внутрішніх справ України, доцент кафедри розкриття злочинів З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, Київ, пл.У системі заходів боротьби з рецидивною злочинністю, зокрема рецидивною злочинністю молоді, важливе місце належить організації відбування покарання, що повинно забезпечити подальшу законослухняну поведінку громадян, які були притягнені до кримінальної відповідальності. Серед аспектів названої проблеми, до яких зверталися вказані автори, можна назвати питання запобігання рецидивній злочинності, зокрема рецидивній злочинності неповнолітніх; вивчення структури, звязків рецидиву злочинів і його прогнозування; розгляд проблем особливо небезпечного рецидиву і рецидиву, що віддалений у часі. Отже, досліджень, присвячених вивченню молодіжної рецидивної злочинності як такої, на монографічному рівні до останнього часу ще не проводилось. Положення, викладені у праці, базуються на Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженій Указом Президента України від 17.09.1996 р., та Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженій Указом Президента України від 25.12. 2000 р. Предмет дослідження складає кримінологічна характеристика рецидивної злочинності молоді віком 18-25 років, вивчення факторів, що обумовлюють вчинення злочинів молодими рецидивістами, характеристика рецидивістів 18-25 років, а також правові, кримінологічні, наукові і організаційно-методичні передумови діяльності з запобігання цьому явищу.У розділі розглядаються методологічні аспекти вивчення рецидивної злочинності молоді, проводиться аналіз поняття “рецидив злочинів”, вивчаються кримінологічні характеристики даного явища, і рецидивістів у віці 18-25 років, аналізуються фактори, що детермінують рецидивну злочинність молоді. Такий підхід не заперечує збереження у проекті Кримінально-виконавчого кодексу поняття пенітенціарного рецидиву, з метою виділення із загальної маси засуджених осіб, які при попередньому засудженні відбували покарання у місцях позбавлення волі, і створення для них спеціальних програм соціальної реабілітації в межах установ виконання покарань і постпенітенціарної опіки після відбуття покарання. Аналіз емпіричного матеріалу, наприклад, показав, що серед злочинів, вчинених рецидивістами у віці 18-25 років, найбільш поширеними є корисливі (42,5%), корисливо-насильницькі (20,9%) і злочини, повязані з незаконним виробленням, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням чи пересиланням наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту (ст. До наступної групи були віднесені фактори, повязані із судимістю, фактом застосування до молодих рецидивістів кримінальних покарань у минулому тощо: а) ті, що належать до організаційно-правових проблем у діяльності органів, які відповідають за виконання покарання (зокрема, з недоліками у застосуванні принципу індивідуалізації покарання на стадії його виконання; з практикою залучення засуджених, що відбувають покарання у віці 18-25 років, до праці; з правилами, що стосуються регламентації спілкування засуджених із зовнішнім світом; організацією загальноосвітнього і професійно-технічного навчання тощо); б) організаційно-правові фактори, повязані з діяльністю органів, на які покладено обовязки із соціальної реабілітації осіб, що відбули кримінальне покарання (зокрема, відсутність в Україні спеціалізованих служб, спроможних надавати ефективну допомогу, необхідну для подолання негативних наслідків кримінального покарання; відсутність чітких механізмів взаємодії між усіма органами, що залучені нині до діяльності по соціальній реабілітації засуджених; недоліки правової регламентації вказаної діяльності); рецидивний злочинність соціальний реабілітація в) фактори, що відносяться до механізму формування антисуспільних установок особи, яка зазнала впливу кримінального покарання (йдеться про послаблення соціальних звязків і втрату соціального контролю впродовж відбування покарання; негативний вплив сімї, родичів, найближчого побутового оточення; наслідки поміщення у криміногенне середовище; вплив “тюремної субкультури”; втрату суспільного “престижу” і соціальних перспектив тощо).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ