Рецидив та його види - Курсовая работа

Такі випадки є досить частими у практиці кримінально-правової науки, особливо це стосується злочинів у сфері власності. Це означає, що злочини, які утворюють повторність, повинні бути віддалені один від одного певним, хоч би незначним, проміжком часу. Проміжок часу між злочинами може бути нетривалим, однак завжди таким, щоб була можливість відрізнити один злочин від іншого. Існують випадки, коли особа - злочинець здійснює новий злочин, не до кінця відбувши покарання за раніше вчинений злочин, тобто має не погашену судимість. Згідно тверджень юристів-криміналістів рецидив злочинів має місце як тоді, коли особа вчинила злочин, була засуджена за нього, відбула покарання і до закінчення строку судимості або до її зняття знову вчинила умисний злочин, так і тоді, коли після засудження за нього і до повного відбування покарання знову вчинила умисний злочин.Розвиток уявлень про феномен рецидиву злочинів у XIX ст. відбувався у межах класичної школи кримінального права. Під рецидивом (або повторенням) розумілося вчинення однією особою злочинного діяння у другий, третій і наступний раз, після суду та відбутого субєктом покарання за перший злочин. Отже, головна ознака рецидиву злочинів знаходилася у площині субєктивного без будь-якого аналізу причин обєктивного плану, а підставою для визнання особи рецидивістом визнавалося виявлення особливої злої волі. Автор не зупиняється на розгляді уявлень щодо таких важливих ознак рецидиву злочинів, які потребують самостійного розгляду, як факт відбуття частини або всього строку покарання до вчинення нового злочину та проміжок часу між скоєнням попереднього і нового злочинів, що має правове значення для констатації наявності рецидиву злочинів (так звана давність рецидиву). визнання рецидиву більш винною та караною формою злочинності, явищем нейтральним. Під впливом соціологічних досліджень злочинності, накопичення знань про її якісну сторону та всебічного вивчення особистості злочинця починається й критичне переосмислення тих концептуальних підстав, на яких базувалася класична школа кримінального права.Рецидивом називають вчинення нового умисного злочину особою, яка мала судимість за умисний злочин (ст. Це такі ознаки: 1) рецидив має місце там, де особою вчинено два або більше самостійних і тільки умисних злочини; 3) злочини, що створюють рецидив, обовязково віддалені один від одного певним проміжком часу, іноді дуже тривалим (так званий рецидив, віддалений у часі). Так, виділяють рецидив менш тяжких і тяжких злочинів, рецидив умисних і необережних злочинів, рецидив однорідних і різнорідних злочинів тощо. Це, наприклад, випадок, коли особа має судимість за заподіяння умисного тілесного ушкодження і протягом строку судимості вчиняє шахрайство, або коли особа, маючи судимість за крадіжку, вчиняє хуліганство тощо.Це, наприклад, випадок, коли особа має судимість за заподіяння умисного тілесного ушкодження і протягом строку судимості вчиняє шахрайство, або коли особа, маючи судимість за крадіжку, вчиняє хуліганство тощо. Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів - це рецидив, при якому особа, маючи судимість за один з таких злочинів, знову вчиняє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин. Одиничний злочин має місце там, де він передбачений кримінальним законом як одиничний самостійний склад злочину. Саме поєднання типових ознак цих злочинів дає законодавцю підставу визнати їх одиничними злочинами, що охоплюються відповідними нормами закону. Є такі види ускладнених одиничних злочинів: триваючі, продовжувані, складені злочини, а також злочини, які кваліфікуються за настанням додаткових тяжких наслідків (їх часто називають злочинами, кваліфікованими за наслідками).Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом. 35 KK встановлює випадки, коли повторність, сукупність та рецидив злочинів мають кримінально-правове значення. Ці види множинності злочинів враховуються при: Кваліфікації злочинів: Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка вчиненого діяння на підставі встановлення тотожності його ознак з ознаками відповідного складу злочину, визначеного відповідною нормою Особливої частини КК України, та правове закріплення цього у встановленій законом формі . Це здійснюється з метою правильного застосування кримінального закону для вирішення завдань боротьби зі злочинністю. Наявність рецидиву у поєднанні із засудженням до позбавлення волі має своїм наслідком збільшення мінімальної частини покарання, яке винна особа має відбути для отримання можливості умовно-дострокового звільнення, до двох третин строку покарання, призначеного судом , та збільшення мінімальної частини покарання, яке винний має відбути для отримання можливості заміни невідбутої частини покарання більш мяким покаранням, до половини строку покарання, призначеного судомПопередження рецидиву здійснюється в трьох напрям

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Рецидив злочину як вид множинності злочинів

1.1 Історія рецидиву

1.2 Поняття рецидиву

1.3 Ознаки та види рецидиву злочину

РОЗДІЛ 2. Правові наслідки рецидиву злочинів

РОЗДІЛ 3. Боротьба з рецидивною злочинністю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ