Рецепція жанрів сюїти і партити в українській баянній музиці другої половини ХХ століття - Автореферат

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ імені М. В. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваРобота виконана на кафедрі теорії музики Львівської національної музичної академії ім. Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент, Письменна Оксана Богданівна, Львівська національна музична академія ім. кандидат мистецтвознавства, доцент, Іванов Євген Олександрович, Сумський державний педагогічний університет ім. Захист відбудеться 1 червня 2011 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 35.869.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства у Львівській національній музичній академії ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної музичної академії імені М. В.Інтерпретація жанрів сюїти і партити в музиці українських композиторів для баяна є проблемою, яка довгий час вивчалася спорадично, натомість у даному дослідженні вона вперше розглядається поглиблено та багатоаспектно. Присутність у баянній творчості українських композиторів ретроспективної тенденції, як однієї з найсимптоматичніших у музичному мистецтві ХХ століття, дає можливість зясувати аспект естетичної комунікації минулого і сучасності, бароко та постмодерну. Відповідно до поставленої мети в дослідженні вирішуються наступні завдання: - зясувати історико-художні передумови розвитку українських інструментальних сюїт і партит для баяна в контексті еволюції національної та загальноєвропейської інструментальної традиції другої половини ХХ століття; окреслити соціокультурні фактори впливу на процес трансформації генотипних ознак жанрів сюїти і партити в українській баянній традиції; виявити специфіку трактування інваріантних жанрових моделей сюїти і партити з урахуванням особливостей індивідуального образного світу, принципів циклізації, стилістики;Розділ 1 “Історичні передумови становлення сюїти і партити в баянній творчості українських композиторів другої половини ХХ століття” містить чотири підрозділи. Пропонується стислий огляд векторів теоретичного тлумачення жанрів сюїти і партити в українському та зарубіжному музикознавстві з акцентом на найбільш перспективних напрямках подальшого наукового пошуку з метою створення цілісної концепції творчого доробку українських митців другої половини ХХ століття в даних жанрах. “Етапи еволюції інструментальної сюїти в європейській композиторській практиці XVII - ХІХ століть” присвячено вияву ознак спільності та відмінності жанрів партити і сюїти, множинності їх модифікацій у межах трьох століть історичного розвитку європейської інструментальної традиції. “Жанрові модифікації сюїти та партити в музичному просторі ХХ століття” узагальнюються спостереження стосовно напрямків інтенсивного оновлення сюїти і партити. Жанр сюїти в українському музичному мистецтві представлено винятковою стильовою різноманітністю трактувань циклічності (неокласична та необарокова сюїта, романтична сюїта-дивертисмент, імпресіоністично-живописна сюїта-триптих, неофольклорна сюїта-вязанка і фольклорна пара типу думки-шумки, естрадно-джазова сюїта, сюїта - сюжетний, пейзажний чи портретний програмний цикл, сюїта-зошит, сюїта-альбом, сюїта з ознаками сонати, концерту, партити, поеми тощо).Цей процес у проекції на сюїту і партиту в баянній музиці України має власні специфічні закономірності, що повязані з традиціями функціонування гармошечного виконавства, етапами його професіоналізації, а також загальномистецькими еволюційно-стильовими процесами. Формування жанрів сюїти і партити в баянному мистецтві було підготовлене їхньою тривалою еволюцією в академічній інструментальній культурі Європи та України, а також засвоєнням цих жанрових моделей баянно-акордеонним мистецтвом (насамперед, на прикладах творчості композиторів Данії, Швеції, Франції, Фінляндії, Росії). З новітніх явищ слід виділити введення в цикл нетипових складових (фуга, речитатив, токата, елегія), появу джазово-орієнтованих сюїтних різновидів, виділення тенденцій формотворення до розростання (програмний цикл-зошит з наскрізним сюжетом чи альбом з членуванням на мікроцикли) або мініатюризації (сюїта-piccolo, диптих, триптих, сюїти поемного типу з тісними внутрішними обєднуючими чинниками, форми синтезу цього жанру з ознаками сонатності, поемності, симфонізації). Серед жанрових моделей в українській баянній літературі існують: концертна і камерна сюїта (танцювальна, програмна) та партита, дидактичні сюїтні форми (дитячі сюїти та альбоми), триптих (диптих), парний цикл, сюїта-дивертисмент, проміжні різновиди на грані старовинної сюїти і партити, сюїта-поема, сюїта-зошит (проміжна форма сюїти і програмного циклу мініатюр), фюжн, джаз-, джаз-рок-, ретро-та інші різновиди сюїти і партити. Українська баянна партита та сюїта розвивалася в напрямку творення жанрових дифузій із рисами сонатної організації, контрастно-складеною одночастинністю за взірцем чотиричастинного циклу з фугою в складі (тип concerto-grosso: Partita № 1 А.

Основний зміст дослідження