Рецепція Римського права - Контрольная работа

З ДИСЦИПЛІНИ: «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН » Розробив: студент заочної Прийняв: Доцент кафедри історії та теорії Держави і ПраваЯк відомо, починаючи з XII в. є і захоплює більшість держав Західної Європи одне з найважливіших історичних процесів всієї епохи феодалізму - рецепція римського права. Рецепція (від латів. receptio - прийняття) розяснюється як відновлення дії (відбір, запозичення, переробка та засвоєння) того нормативного, ідейно-теоретичного змісту римського права, яка була придатним регулювання нових стосунків вищому щаблі у суспільному розвиткові. Перший етап рецепції характеризується переважно вивченням римського права окремими міських центрах Італії. Слід, проте, враховувати, що пристосування римського права до потреб практики почасти можна говорити про першому етапі (постглоссатори), яке вивчення - і другому (філологічна школа). Звісно, слід враховувати те що XI-XII ст. можна говорити про лише початок рецепції - вивчення римського права, а широке засвоєння разом із переробкою й пристосуванням римського права до феодальним умовам - справа пізніших часів.Викладання римського права у перших університетах, повязане з економічним і культурним підйомом окремими міських центрах, на багато років випередило потреба європейських держав в оволодінні правовими засобами регулювання та розвитку буржуазних відносин. Якщо бюргерство виступало за максимально широке, повний і точний відновлення дії римського права, то позиція феодальних станів, світській, і церковній владі щодо рецепції було значно складніше. Рецепція низки постанов римського права здійснювалася часом за вказівкою тат, імператорів, князів. Церква була найбільш раннім провідником знання про римському праві в феодальному світі. Римське право став головним предметом на юридичних факультетах Німеччини, відновлюється викладання римського права в Паризькому університеті.Римське право розглядалося професорами університетів політикою переважно як культурне досягнення, ніж як засіб регулювання створених нових стосунків. Потім знання римського права виходить поза межі окремих економічних пріоритетів і культурні центри, поширюється вшир, і одночасно пристосовується феодальним умовам, відповідно воно спрощується. У ранньому Середньовіччя практична потреба у римському праві була невелика. Про те, що римське право і не було забуте, засвідчили й що зявлялися збірники римського права, наприклад «Бревиарий Алариха» (506 р.). Серед перших її кроків було вивчення римського права, згідно законів імператора Юстініана в Болонської школі мистецтв, і повязаний з імям Ірнерія.Придатне до загальних умов порівняно низького рівня раннього феодалізму римське право виявилося відірваними швидко розвивалися буржуазних відносин. Представники філологічної школи права піддавали різкій критиці спотворення римського права, допущені у судовій практиці, і коментарях пізніх глоссаторів. Висміювалось крючкотворство «освічених юристів», заснований на хитрощів казуїстики і середньовічної схоластики, прикриваються авторитетом римського права. Предметом вивчення знову стає римське право, як він виглядає у Звід Юстініана і творах найвизначніших римських юристів, а чи не ті чи інші їх інтерпретації і коментар до них. У інтерпретації юристів філологічної школи римське право сполучається з гуманістичними ідеями, вдосконалюється метод історичного аналізу, римське право розглядається і вивчається все повністю, у розвитку.Рецепція ширше охопила сферу громадянського права - інститути позики, заповіту, опіки, і навіть право приватної власності. Римське вчення про власність в феодальної Європі була трансформоване в вчення про «розділеної» власності. Визнаючи, що римське право не допускало двох прав власності однією й саму річ, середньовічні юристи все-таки саме з допомогою римськоправових понять намагалися обгрунтувати співіснування права земельної власності в кількох осіб - сеньйора і васалів. Відповідно до ієрархічної структурою феодального землеволодіння римське розуміння власності підмінилось різноманітними формами «повязаної власності, що відкривала можливість лише обмеженого використання речі - не більше, не торкаючих прав іншого носія - теж повязаної і обмеженої - власності ту річ».Пізніше римське кримінальна право з його іноді растяжимыми формулюваннями, з невизначеними складами злочинів на кшталт «образи величності» - «Crunen laesae majestatis» - робилося за зразок розробки феодальних кримінально-правових засобів захисту принципів абсолютизму. Найвідоміший кодекс феодального карного і кримінально-процесуального права Німеччини (1552 р.) «Кароліна» (Constitutio criminalis Carolinae) - широко застосовував абсолютно невизначені санкції; майже дослівно повторював деякі римські кримінально-правові формули («злостивість заповнює недолік віку» - ст. У ньому містилися кількаразові відсилання до «імператорського праву», «загальному праву імперії», під якими розумілося передусім змінений римське право. У Польщі XV-XVI ст.

ПЛАН

1. Запровадження

2. Причини і витоки рецепції

3. Етап ранньої рецепції

4. Рецепція при розкладанні феодальних і становленні, буржуазних відносин

5. Громадянське право

6. Кримінальну і кримінально-процесуальне право

Висновок

Список використаної літератури

1. ЗАПРОВАДЖЕННЯ