Аналіз інтерпретації національного характеру в українській мемуарній прозі. Відмінності у відображенні національного характеру в художніх творах та в літературі non fiction на прикладі мемуарної прози "Щоденники" Олеся Гончара, "Спогади" Дмитра Павличка.
При низкой оригинальности работы "Рецепція національного характеру в українській літературі non-fiction", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Рецепція національного характеру в українській літературі nonfictionОсобливості національного характеру українця фіксувалися у спостереженнях тих, хто подорожував Україною, це знаходило вияв у літературі. Він слушно зауважував, що “письменство у кожного народу має величезну вагу як вираз творчої сили нації, з одного боку, та міжнародного єднання і впливів, з другого. ...Кожне письменство, виходячи з загальнолюдських основ і осмислюючи світові мотиви, повинно бути національним, тобто духовну суть народу виявляти” [8, с. Науковці, досліджуючи національний характер у літературі, обстоюють думку, що для письменника не існує абстрактної людини, яка була б відірвана від національної, історичної основи. Національний характер як літературознавча категорія - це змодельований у творі образ із виразними етноментальними рисами, з притаманною йому моделлю світоуявлення, історичною памяттю, відповідною шкалою цінностей, унікальним світовідчуттям, генетичним кодом, специфічним способом мислення, які сформувалися з урахуванням своєрідності території, мови, побуту, звичаїв і традицій, під впливом економічного й культурного розвитку [8, с. У щоденниках оприлюднені буденні справи українців, які можна було розглядати як подвиги в умовах війни, а головними рисами характеру своїх герої вони вважали насамперед працьовитість, витривалість, оптимізм, наполегливість, скромність, доброту, щирість, толерантність, стійкість, хоробрість, готовність йти на смерть в імя перемоги, віру в перемогу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
