Рецепція національної історії в українській науково-історичній думці Галичини (1830-1894 рр.) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України Алексієвець Микола Миронович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Крупський Іван Васильович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться “21” квітня 2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м.Історичні праці галицьких учених подають вагомі фактологічні аргументи, які є підставою для теоретичних узагальнень стосовно осмислення феномену націотворення, що активно дискутується сьогодні між представниками різних течій, напрямів і шкіл в Україні та на Заході. Детальне вивчення галицької науково-історичної думки ХІХ ст. є важливим також для зясування таких актуальних сьогодні питань: національний рух ХІХ - початку ХХ ст. був відродженням давньої русько-української нації чи це було творення нової, модерної нації?; суть цього руху полягала у “винаході” історичної традиції чи у її тяглості? Отже, актуальність дисертації випливає із завдань наукового вивчення провідних тенденцій української історичної думки, її ролі у становленні української національної ідентичності, обєктивне розвязання яких неможливе без спеціального дослідження рецепції національної історії представниками галицької історіографії ХІХ ст., що становить унікальне дослідницьке поле. Дисертація виконана в рамках комплексної наукової теми “Україна в контексті європейської історії”, над якою працюють викладачі кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: · зясувати засадничі принципи рецепції національної історії репрезентантами головних течій науково-історичної думки Галичини ХІХ ст.;Грицак, за спостереженнями якого до кінця ХІХ ст. у памяті галицькоруських інтелектуалів мирно уживалися елементи кількох версій національної історії - власне “руської”, пропольської, української та російської (“общеруської”). Саме тоді, на його думку, мали місце спроби полонофільського та партикулярного австрорутенського способів потрактування національної історії й водночас окреслились засадничі принципи української та москвофільської моделей національно-історичної свідомості. Польська історіографія була стимулом та взірцем для галицьких інтелектуалів у створенні власної версії національної історії, хоча її вплив на українську спричиняв здебільшого конфронтаційні взаємини - основні положення галицьких істориків поставали антитезою до відповідних постулатів польських учених. В їх світобаченні домінував погляд на історію як на діяння видатних осіб. Барвінський остаточно розвязав проблему “відросійщення” - чітко розмежував руську та московсько-російську історії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ