Дослідження фігури ненадійного наратора в романі Сари Уотерс "Маленький незнайомець". Аналіз такого метафікціонального прийому, що дозволяє поєднувати застосування риторичного та когнітивно-конструктивістського методів в дослідженні даного твору.
При низкой оригинальности работы "Рецептивні зсуви та ненадійний оповідач в романі Сари Уотерс "Маленький незнайомець"", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Рецептивні зсуви та ненадійний оповідач в романі Сари Уотерс «Маленький незнайомець»Статья посвящена исследованию фигуры ненадежного рассказчика в романе Сары Уотерс "Маленький незнакомец". Зокрема це стосується концепції ненадійності наратора, завдяки якій автор нашаровує у художньому тексті наративні модальності й провокує читацькі сумніви щодо інтерпретації подій внаслідок рецепції оповідача твору як ненадійного, що безпосередньо відбивається й на ідентифікації жанру. уотерс роман наратор риторичний На відміну від цих творів у двох наступних романах „Нічна варта” (“The Night Watch”, 2006) та „Маленький незнайомець” (“The Little Stranger”, 2009) Уотерс відходить від окресленої теми та епохи, що позначається також на зміні жанрової форми. Однак жоден жанровий формат твору не дотриманий повною мірою, зокрема, як помітила Афіра Акбар, в розвязці отримуємо оповідь про будинок з примарами без жодного привиду, вбивство у заміському будинку без справжньої жертви та відкритий фінал, що вимагає пояснень (“a haunted house tale without a ghost, a country-home murder with no actual victim, an open-ending in a genre that demands explanations” [3]). „Маленький незнайомець” Уотерс, що наслідує традиції готичного роману Анни Радкліф та Дафни Дюморьє, був номінований на премію Ширлі Джексон, яка присуджується за твори, написані в жанрі горору (horror), темного фентезі та психологічного саспенсу (suspense), та викликав високу зацікавленість і жваву полеміку широкої читацької аудиторії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
