Історія міста Городня. Державні пам’ятники природи місцевого значення. Археологічні розкопки у с. Мощенка. Реконструкції ремісничих будівель давньоруського поселення Автуничі. Пам’ятник В.І. Леніну на Городнянщині. Культурно-пізнавальний туризм.
За багатовікову історію Городня була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур, не раз була в епіцентрі важливих історичних подій, ставала ареною боротьби могутніх сусідніх держав. У писемних джерелах Городня згадується в 1552 році, коли в складі Московського війська в Казанський похід разом із стародубцями йшли «боярские дети Городни и Мощенки». 29 червня 1709 року Російський імператор Петро I після розгрому шведської армії Карла 12 під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела (тезоіменництво) й на відзнаку героїзму місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати (Дадоток А рис. У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця 1 гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований величний храм святої Трійці (Додаток А рис.2). Може бути, що в часи польського панування Городня була віддана одному з нащадків німецького моряка, зокрема Хвощу.Розташована на півночі Чернігівської області, по обидва боки невеличкої річки Чибриж (Додаток Б рис.2), яка впадає в річку См" ячка - притоку р. Городня знаходиться в зоні дії міжнародного транспортного коридору №9, визначеного Критською конвенцією в рамках Європейського Співтовариства (Хельсінкі - Санкт-Петербург - Київ (Москва) - Одеса (Кишинів) - Бухарест - Александрополіс). Через місто проходять залізниця Санкт - Петербург - Сімферополь та автомобільна дорога Чернігів - міжнародний пункт пропуску „Сеньківка”, далі - на Росію (Брянськ, Москву) та Білорусь. У лісах ростуть багато кущів та багаторічних травянистих рослин, як - ліщина, калина, шипшина, малина, глід, барбарис, ожина, суниці, брусниці, чорниці тощо. Зменшення площі лісів, боліт призвело до загибелі таких тварин як тури, тарпани, бурі ведмеді.У 18 ст. у Городні було споруджено три церкви, жодна до нашого часу не вціліла. Колодязь колодязем, але одночасно з цим відкриттям і в цьому ж місці виявлено такі промовисті в історичному відношенні предмети, як керамічний уламок з власноручним написом гончара (по сирому), хрестик з черепашки, на якому видряпане зображення Христа на Голгофі... Місце розкопок набуло зовсім іншого вигляду, ніж кілька років тому, коли можна було подивуватися древньому поселенню, про яке нагадували тут залишки гончарного горна, смолокурні, кузні, тиглів для виплавки губчастого заліза з болотної руди тощо, уявити житла і ремесла його мешканців. До речі, під час розчищення колодязя виявили в ньому уламки глиняного посуду, соснові шишки, які хтозна відколи пролежали у воді і не змінили кольору, і що особливо зацікавило - то це вийняті з глибини деревяні цямрини, які були настільки нетлінні, ніби пролежали не століття, а зовсім небагато часу. Тоді висловлювалися думки, що оце поселення може стати цікавим обєктом для екскурсій по Чернігівщині, бо ж знаходиться, по суті, на прикордонні з Білоруссю і Росією, проливає світло на життя, побут та заняття далеких спільних пращурів трьох словянських народів.Найбільшого поширення на Городнянщині набув неорганізований зелений туризм за грибами, ягодами та відпочинком на природі. Із приходом весни та до кінця осені не сотні, а тисячі людей і не тільки місцевих, а й із столиці Києва та інших великих міст України проводять свій відпочинок у дружбі з природою Городнянщини, яка поки що збереглася від небажаних наслідків цивілізації і яку минуло Чорнобильське лихо.Поступово зелений туризм набуватиме все більшої популярності. У селах Гніздище - батьківщині Соловя - Розбійника, Лютежі, Черецькому, Моложаві, біля яких найбільше грибів та ягід ; Невклі, Дроздовиці, Гасичівці, Сутоках, які знаходяться в лісах і ще зберегли свою самобутність, планується обладнати будинки для зеленого (сільського)туризму та організувати рибну ловлю та полювання, супровід по грибних, ягідних місцях. У перспективі планується: I. екскурсійна діяльність "Наша історична спадщина" за маршрутом: II. по віковічних українських землях, територією повітів тодішньої Чернігівської губернії - Стародубському, Мглинському, Суразському, Новозибківському,-які тепер є частиною Росії; IV. пізнавальні маршрути „Родом МИ з СРСР" із метою знайомства з економікою, культурою та побутом сусідніх словянських держав: Росії , Білорусі, України, які раніше були республіками однієї держави - Радянського Союзу.Назва цього району в літописах згадується у 1552 році. Саме в Городянському районі в селі Автуничі археологи знайшли колодязь десятого століття, там же поселення древніх словян Х століття. Має оригінальний задум і такій церкві не має аналогів на Лівобережній Україні. Потрібно ще сказати, що музей „Фата-моргана” знаходиться там, де відбувалися власне події повісті, а це дає можливість для асоціацій та зіставлень.
Вывод
Городнянщина безперечно древнє поселення. Назва цього району в літописах згадується у 1552 році. Це край з багатою історією, традиціями та мальовничою природою.
Саме в Городянському районі в селі Автуничі археологи знайшли колодязь десятого століття, там же поселення древніх словян Х століття. Це звичайно унікальні знахідки.
Михайлівська церква споруджена в селі Великий Лист вен у 1742 році. Має оригінальний задум і такій церкві не має аналогів на Лівобережній Україні.
У мальовничому селі Вихвостів стоїть „Народний музей повісті М. Коцюбинського „Фата-моргана”. Потрібно ще сказати, що музей „Фата-моргана” знаходиться там, де відбувалися власне події повісті, а це дає можливість для асоціацій та зіставлень.
В Городні народився відомий український радянський хірург, Микола Маркіянович Волкович, який один із перших в Україні опанував методику проведення найскладніших хірургічних операцій.
Все ж таки Городня місто більш історичне. Але і присутні в ньому деякі види туризму. Один з основних видів це неорганізований зелений туризм. В майбутньому планується розвивання культурно-пізнавального туризму.
Список литературы
1. “Новини Городнянщини”, 25 вересня 2004 року О.Седень.
2. „Географія рідного краю. Городнянщина”, 2001 рік К. М. Авдієнко.
3. „Новини Городнянщини”, 15 жовтня 2008 року О. Седень.
4. „Сільські вісті”, 28 листопада 1996 року. Вода з колодязя десятого століття В. Івченко.
5.„Деснянська правда”, 22 вересня 1998 року. Навколо колодязя древніх сіверян М. Єрмоленко.
6. „Восточноевропейский археологический журнал”, 1 ноябрь-декабрь 1999. Інститут археології НАН України. Лабораторія аналитических исследований НИИПОИ МКИ Украины.
7. „Сільські новини”, 23 квітня 1970 року. Памятник В. І. Леніну М. Рахліна.
8. „Новини Городнянщини”, 25 листопада 2001 року. Голгофа святої обителі О. Седень.
9. „Деснянська правда”, 27 червня 1989 року. Післямова до повісті-музей О. Олійник.
10. „Сільські новини”, 3 вересня 1985 року. В глибину століть Л. Якубенко.
11. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. - Київ, 1990.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
