Республіканська форма правління: конституційно-правова оцінка - Курсовая работа

Історично склалося так, що спочатку зявилися держави, форму яких, передовсім, визначала форма держави ; більше того, таких категорій, як форма державного устрою або політичний режим просто не існувало. Шляхом визначення виду інституту глави держави, його головних ознак, а також виділення основних засад існування вищих державних органів можна розрізнити такі дві основні форми правління, як монархія та республіка. Незважаючи на загалом домінуюче становище патриціїв у суспільно-політичному житті та державі, яке зберігалося впродовж ще майже двох століть після реформ Сервія Туллія, римляни називали свою державу, як уже згадувалося, Ке$ РИЬІІСА (суспільна, громадська справа), чим наголошували на верховенстві, суверенітеті народу (рориіиз готапиз). Поняття форми правління означає спосіб організації влади, який засвідчує особливості компетенційних взаємозвязків між вищими органами держави, що функціонально поєднані з законодавчою владою (парламент) і виконавчою владою (глава лержави та уряд), а також унаочнює особливості побудови виконавчої вла-зи та її функціонування. Інші все-таки звертають увагу більше на специфіку глави держави : Республіка - це форма правління, що характеризується виборністю глави держави, іменованого, як правило, президентом, поряд з яким функції державного управління виконують й інші органи влади.Науковий аналіз теорії і політичної практики дає підстави стверджувати, що республіка - це форма правління, в якій вища державна влада належить виборним на певний строк органам, які несуть відповідальність перед своїми виборцями. Республіці притаманний демократичний спосіб утворення верховних органів держави; в розвинених державах взаємовідношення між вищими органами будуються на принципі поділу влади, вони мають звязок з виборцями і відповідальні перед ними. Республіки бувають декількох типів : президентські, парламентські і змішані. В цих державах є Конституція і виборний парламент, який наділений реальною владою, що свідчить про те, що процес формування держав з республіканською формою правління продовжується. У даній курсовій роботі ми ставили за мету дослідити республіканську форму державного правління, виділити її основні ознаки та види.

Науковий аналіз теорії і політичної практики дає підстави стверджувати, що республіка - це форма правління, в якій вища державна влада належить виборним на певний строк органам, які несуть відповідальність перед своїми виборцями.

Республіці притаманний демократичний спосіб утворення верховних органів держави; в розвинених державах взаємовідношення між вищими органами будуються на принципі поділу влади, вони мають звязок з виборцями і відповідальні перед ними.

Республіканській формі правління притаманний розвиток громадянського суспільства, соціальні принципи розвитку держави, правові норми. Формується республіканська форма правління на основі Конституції - основного документу.

Республіки бувають декількох типів : президентські, парламентські і змішані. В сучасному суспільстві держави з республіканською формою правління переважають над монархічними. Традиційними видами сучасної монархії є парламентарна (обмежена) монархія. В цих державах є Конституція і виборний парламент, який наділений реальною владою, що свідчить про те, що процес формування держав з республіканською формою правління продовжується.

У даній курсовій роботі ми ставили за мету дослідити республіканську форму державного правління, виділити її основні ознаки та види.

Для досягнення цієї мети була сформована чітка та лаконічна структура роботи. Відповідно до неї курсова робота складається зі вступу, 3-ох розділів, висновків та списку використаних джерел.

У розділі І «Виникнення та розвиток республіканської форми правління» йдеться про зародження цієї моделі державного правління, прослідковано основні тенденції її розвитку впродовж усього періоду її існування і аж до сьогодення. Проаналізовано також республіканські моделі у деяких державах, а також в різні періоди ісорії (Афінська держава, Римська республіка, Новгородська республіка). В результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що республіканська форма правління існувала практично у всі періоди існування держав і залишається дуже розповсюдженою і в теперішній час. Ми також дізналися, що для історичних форм у республіці характерними були такі ознаки, як : обрання народом органів управління, участь у них вільних членів суспільства, участь у політичному житті країни, обговорення і прийняття рішень, наявність демократичних ознак.

У розділі ІІ «Поняття та ознаки республіки» розкривається саме поняття республіки як форми державного правління з точки зору багатьох науковців, а також виділені основні характерні риси республіки. Проаналізувавши думки багатьох компетентних з даного питання науковців, ми можемо дійти висновку, що сучасні держави за критерієм форми правління поділяють на республіки і монархії. Республіка характеризується виборність на певний строк основних владних інститутів, а також великою роллю парламенту в здійсненні державної влади в таких державах. Ми також прослідкували нерозривність поняття республіки з такими поняттями , як «народовладдя», «парламентаризм» та «плюралізм», відсутність яких у республіці приводить до викривлення класичної моделі та основної ідеї республіки.

У розділі ІІІ «Види республік» дається опис розподілу республік на основні види, також наводяться визначення понять основних видів республіки. Дослідивши різні наукові джерела, ми дійшли висновку, що в сучасному світі існує досить багато різноманітних видів республіканської форми правління, які характеризуються, в основному, різними моделями взаємодії вищих державних органів і мають інші, характерні лише для них ознаки.

Як підсумок нашої курсової роботи, важливо акцентувати увагу на тому, що республіканська форма правління характеризується значним поширенням її в сучасному світі. На сьогодні близько двох третин усіх країн світу обрали для себе республіканську форму правління. Це, на нашу думку, свідчить про те, що республіка є найбільш оптимальною формою правління як для країн, які мають певну традицію державотворення, так і для молодих країн, які тільки створюються або існували в умовах жорсткого авторитаризму, і навіть тоталітаризму.

1. Глебочкин М.П. Основные черты и предпосылки демократии. - М.: ИНФРО - М, 1990г. - 230 с.

2. Шостенко І. І., Шостенко О. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.-метод. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 104 с.

3.Алєксєєнко І. Г. Взаємодія президента і парламенту у президентсько-парламентській формі правління на основі досвіду сучасної України та країн ЄС // Економічний часопис-XXI.- 2010.-№ 9-10.- С. 3-6

4.Дородний П. Г. Проблема поняття «парламентаризм» та його співвідношення з поняттям «парламентська форма державного правління» // Держава і право, 2008.-Вип. 42.- С. 105-111

5.Орзіх М. Президентська республіка - різновид республіканської форми правління // Право України. - 2009.-№10.- С. 72-77

6.Георгіца А. Парламентарна форма правління: особливості та видові ознаки // Право України.-2009.-№10. - С. 67-71

7.Новакова О. Рецептура президентсько-парламентської республіки: сутність і форми політичних процесів у сучасній Україні // Віче. - 2007. - №17.- С. 31-33

8.Петришин О. Змішана республіканська форма державного правління: питання теорії та практики // Право України. - 2009.-№10.- С. 57-60

9.Шаповал В. Форма державного правління як конституційний Modus Vivendi сучасної держави // Право України. - 2009.-№10.- С 38-56.

10.Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди/ / Юридична Україна.-2007.-№6.- С. 19-25

11.Благож Й. Формы правления и права человека в буржуазных государствах / под ред. Туманова В. А. - М.: Юридическая литература, 1985. 305 с.

12. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.С. Автономова. - М.: Юриспруденция, 2007. - 456 с.

13. Иностранное конституционное право. Под ред. проф. В.В.Маклакова. - М.: Юристъ, 1986. - 508 с.

14. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т.1-2. Общая часть. Отв. ред. Б.А.Страшун. М.: БЕК, 1996.-757 с.

15. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник.- К., Вища школа, 1997.- 264с.

16. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 544 с.

17. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 240 с.

18. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - Тернопіль: Астон, 2003. - 432 с.

19. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.

20. Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Конституционное право зарубежных стран. -М.: Норма, 2004. - 832 с.

21. Макарчук В. С.: Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп.- К.: Атіка, 2004. - 250 с.

22. Конституционное право зарубежных стран / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. В. Малько. - М.: Норма, 2004. -320 с.

1. Размещено на .ru