Респіраторна м’язова дисфункція та рівень гомоцистеїну в крові хворих на системну склеродермію: клініко-патогенетичне значення - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ РЕСПІРАТОРНА МЯЗОВА ДИСФУНКЦІЯ ТА РІВЕНЬ ГОМОЦИСТЕЇНУ В КРОВІ ХВОРИХ НА СИСТЕМНУ СКЛЕРОДЕРМІЮ: КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Станіславчук Микола Адамович, Вінницький національний медичний університет ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Кузьміна Ганна Петрівна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти; доктор медичних наук, професор Яременко Олег Борисович, Національний медичний університет ім. Захист дисертації відбудеться “12” березня 2010 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.02 при Донецькому національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім.Системна склеродермія (ССД) вирізняється серед групи ревматичних захворювань ураженням переважно людей молодого, працездатного віку, швидким прогресуванням та ранньою втратою працездатності, становлячи не лише медичну, але й соціально-економічну проблему (Коваленко В.М., 2007; Шуба Н.М., 2008). До даного часу залишається остаточно не зясованим морфологічний та функціональний стан респіраторних мязів у хворих на ССД, не визначена роль дисфункції ДМ у порушенні функції дихання, звязок із перебігом захворювання та функціональною здатністю хворих. Встановлений асоціативний звязок між рівнем гомоцистеїну (ГЦ) сироватки крові й ступенем пошкодження судин у хворих на ССД, що оцінювали за допомогою капіляроскопії (Caramaschi P., Volpe Оцінити рівень ГЦ у сироватці крові мишей С3Н з моделлю ССД і дослідити наявність асоціативних звязків між рівнем ГЦ в крові та розвитком патологічних змін у легенях та мязах. Оцінити функціональний стан ДМ у хворих з системною склеродермією, його взаємозвязок з перебігом захворювання, функцією зовнішнього дихання (ФЗД) та функціональним станом хворих.В ході клінічної частини було обстежено 61 хворого на ССД віком від 21 до 71 року (у середньому 47,7±1,64 років), серед них було 85,2% жінок та 14,8% чоловіків. У 86,8% хворих був хронічний перебіг ССД, у 13,2% - підгострий. В результаті аналізу морфологічних змін у будові респіраторної мязової тканини в дослідній групі мишей, відносно рівня ГЦ сироватки крові, було відмічено відсутність вагомих асоціацій, в той час як виявлені значні відмінності в будові легеневої тканини, зокрема в судинах МЦР. Якщо серед здорових осіб масу тіла менше 55 кг мали лише 5% від кількості обстежених, то серед хворих на ССД таких було впятеро більше - близько 25%, тобто, 5-му процентилю за масою тіла у здорових осіб відповідає 25-й процентиль у хворих на ССД, що свідчить про прогресуючу втрату маси тіла протягом захворювання. Якщо серед здорових осіб частка мязів у масі тіла менше 25,6% була лише у 5%, то серед хворих на ССД таких було майже 75%.У дисертації представлено теоретичне узагальнення результатів і досягнуто вирішення наукового завдання щодо покращення ефективності діагностики уражень дихальної системи при ССД, а саме, на основі вивчення респіраторної мязової дисфункції та рівня ГЦ у співставленні з клінічними проявами, показниками ФЗД та ЯЖ хворих встановлено їх клініко-патогенетичне значення й діагностичну цінність. У мишей лінії С3Н з моделлю ССД підвищується рівень ГЦ в крові (утричі), виявляється наявність асоціативного звязку між рівнем ГЦ та ступенем вираженості фіброзних змін у легенях, тоді як достовірного звязку з ураженням ДМ не знайдено. У хворих на ССД має місце формування респіраторної мязової дисфункції, яка проявляється у вигляді слабкості та підвищеної втомлюваності ДМ. Наявність тісних асоціативних звязків показників ФЗД як з силою ДМ, так і з рівнем ГЦ в крові та відсутність значимих звязків між вмістом ГЦ та силою ДМ вказують на самостійну і незалежну клініко-патогенетичну роль ГГЦ та респіраторної мязової дисфункції в формуванні дихальної недостатності у хворих на ССД. Хворим на ССД з вираженими рестриктивними змінами в легенях та пневмофіброзом комплекс діагностичних тестів необхідно доповнити визначенням вмісту ГЦ в сироватці крові і при його рівні вище 10 мкмоль/л розглянути можливість призначення цим хворим гомоцистеїн-знижуючих лікарських засобів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ