Дослідження антропоцентричності фразеологізмів східностепових українських говірок. Характеристика соматичного, тілесного та квантитативного коду фразеології Донбасу. Вербалізація концепту "Людина" в працях мовознавців Р. Міняйла та Н. Скоробагатько.
Аннотация к работе
Репрезентація соматичного коду культури концепту «людина» (на матеріалі фразеології східностепових українських говірок)Дослідниця стверджує, що саме він є найдавнішим з усіх існуючих кодів культури: людина почала аналізувати довкілля з пізнання себе самої (це початковий етап акультурації навколишнього середовища); завершивши це «коло», людина знову відчуває необхідність пізнавати себе, проте вже на якісно новому етапі; отже, через самоусвідомлення розумна істота приходить до опису світу, накладаючи знання про себе саму на реальну дійсність (що й фіксує соматичний код культури). Скоробагатько [12] установлює семантико-культурологічну своєрідність соматичного коду фразеології та зясовує роль концептів-соматизмів (вуха, голова, очі, пяти, спина) в ареальному фразеотворенні: гріти розпили спиною («нічого не робити»), розпилом по голові торох-нутий («дурень»), верба за вушима росте («хтось любить купатися»), гризти пятки («жалкувати»), умерти з відкритим оком («здивуватися») тощо.