Політичні репресії інтелігенції та жінок у радянській Україні за часів сталінізму. Висвітлення життя та діяльності доцента Київського художнього інституту, скульптора Ж. Діндо. Створення художницею серії скульптурних образів радянських жінок-трудівниць.
При низкой оригинальности работы "Репресії проти жінок - викладачів вишів (за матеріалами архівно-слідчої справи Жозефіни Діндо)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Репресії проти жінок - викладачів вишів (за матеріалами архівно-слідчої справи Жозефіни Діндо)У статті на матеріалах архівно-слідчої справи і особового фонду висвітлено життя й діяльність доцента Київського художнього інституту, скульптора Жозефіни Діндо, праця і творчість якої на злеті були брутально перервані радянською репресивною машиною. Основне джерело відомостей про репресованих жінок - викладачів ВНЗ Києва, які були оголошені «ворогами народу», є архівно-слідчі справи, накопичені і відкриті для дослідників у Галузевому державному архіві Служби безпеки України (ГДА СБУ) і Центральному державному архіві громадських обєднань України (ЦДАГО). Так, серед викладачок і аспіранток київських вишів були піддані репресіям професор Київського медичного інституту Валентина Радзимовська, доцент Київського держуніверситету Наталія Мірза-Авакянц, аспірантка Київського держуніверситету Фаїна Хмара, викладач Польського педагогічного інституту в Києві Теофілія Войславська, доцент Київського інституту народної освіти, український мовознавець Олена Курило, доцент Київського художнього інституту (КХІ) Поліна Кульженко, професор КХІ Софія Нелепинська-Бойчук, доцент КХІ Жозефіна Діндо. В якості доказів у справі підшито два витяги із зізнань Івана Падалки, у яких говориться про те, що Жозефіна Діндо була «у тісних взаємозвязках з дружиною Михайла Бойчука Софією Нелепинською-Бойчук» і через них, польок по національності, підтримувався звязок з польським консульством у Києві [24, т. Далі у справі - довідка про те, що Михайло Бойчук, Василь Седляр та Іван Падалка, як учасники антирадянської націоналістичної терористичної організації в 1937 р. засуджені Військовою колегією Верховного Суду СРСР за 1-ю категорією, що означає розстріл; протокол допиту Михайла Бойчука, в якому навіть не згадується імя Жозефіни Діндо; довідка про те, що колишній голова Українського товариства культурних звязків із закордоном Л. І.Коли у 1930-ті роки науково-педагогічні кадри українських вишів були піддані нищівному удару репресивної сталінської машини, жінки нарівні з чоловіками потрапили під прес терору. Адже саме жінка-мати, жінка - вчителька, викладачка, науковець, мисткиня чи письменниця формують нову особистість, і вони повинні передати наступним поколінням ті метастази страху і покори, які б паралізували волю до свободи й опору. Використання та аналіз матеріалів архівно-слідчих справ репресованих у поєднанні з іншими джерелами, зокрема листуванням, автобіографіями, спогадами, щоденниками тощо, дають факти для дослідження радянського політичного терору. З архівно-слідчої справи відкрилась доля непересічної талановитої жінки. Через життя Жозефіни Діндо прокотився каток репресій, але у неї вистачило сили духу, щоб не втратити людської гідності, не визнати винною себе і не покладати вину на інших людей.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
