Аналіз процесу репатріації полонених та інтернованих вояків-українців з Німеччини до України, який здійснювався Військово-санітарною місією УНР у 1919-1920 рр. Труднощі його налагодження, ставлення німецької влади, абсолютні кількості репатрійованих.
При низкой оригинальности работы "Репатріація полонених та інтернованих вояків-українців з Німеччини у 1919-1920 рр.: досягнення чи невдача дипломатії УНР", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Репатріація полонених та інтернованих вояків-українців з Німеччини у 1919-1920 рр.: досягнення чи невдача дипломатії УНРУ статті йдеться про процес репатріації полонених та інтернованих вояків-українців з Німеччини до України, який здійснювався Військово-санітарною місією УНР у 1919-1920 рр. It was found that due to the unfavorable military-political situation in Ukraine, Ukrainian diplomats failed to repatriate a significant part of Ukrainian prisoners, which caused them a sense of despondency and despair. Але практично це було реалізовано тільки після приходу до влади Гетьмана П.Скоропадського, коли захист прав полонених українців та опікування їх потребами перебрали на себе дипломатичні представництва та військово-санітарні місії Української Держави, що були акредитовані в цих країнах. їх діяльність уможливила здійснення репатріації десятків тисяч полонених вояків-українців, а також великою мірою сприяла поліпшенню умов перебування тих, хто ще продовжував залишатися в таборах. Авторка даної статті поставила собі за мету залучити до вивчення фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, в якому у ф.1075 (Військове міністерство УНР), ф.1078 (Головне управління Генерального штабу Армії УНР), ф.1084 (Головна військова санітарна управа Української Держави, м.Київ), ф.3696 (Міністерство закордонних справ УНР), ф.3695 (Українська військово-санітарна місія для допомоги полоненим українцям у Центральній та Південній Європі) та ін. зберігаються надзвичайно цінні документи, зокрема офіційна документація й листування українських державних і військових установ з питань репатріації; нормативні інструкції, накази, рапорти та повідомлення, інформаційні матеріали та ін. З цією метою місія намагалася згуртувати полонених українців, які були розпорошені по багатьох таборах в “українські громади”; вживала практичних заходів щодо полегшення умов їх перебування в таборах шляхом грошової підтримки та надіслання продуктів харчування, одягу й взуття; дбала про духовні потреби українців, влаштовуючи в таборах курси, виклади, театральні вистави, передаючи до таборів окремі українські часописи, книжки й цілі бібліотеки; здійснювала підготовчі заходи щодо організації процесу повернення додому полонених українців [10].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
