Репаративні та нефропротекторні властивості тіотриазоліну та його нових лікарських форм - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наукОфіційні опоненти: доктор медичних наук ЛІТВІНОВА Надія Володимирівна, Інститут фармакології і токсикології АМН України, головний науковий співробітник відділу біохімічної фармакології. доктор медичних наук, професор КОСУБА Раїса Борисівна, Буковинська медична академія, завідувач кафедри фармакології. доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України БОБИРЄВ Віктор Миколайович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри експериментальної та клінічної фармакології. Захист відбудеться 22.05.2002 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 в Інституті фармакології та токсикології АМН України за адерсою : 03057, м. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Дисертація присвячена вивчнню, шляхом встановлення дії тіотриазоліну при різних формах експериментальної патології, застосуванню його як ліку із ранозагоювальними властивостями та нефропротектора, доведенню суттєвої ролі в цьому здатності препарату впливати на процеси ПОЛ та активність систем антирадикального захисту, створенню та вивченню нових лікарських форм тіотриазоліну (ректальних супозиторій та мазі). На моделях асептичної та інфікованої рани шкіри, зламах кісток, виразково-ерозивних ушкодженнях слизової оболонки рота й приямої кишки, а також експериментальної патології нирок (сальмонельозний ендотоксикоз, гломерулонефрит Ліндемана, гостра та хронічна інтоксикація етиленгліколем) встановили, що тіотриазолін при внутрішньомязовому введенні сприяє швидкому загоюванню ран, зламів кісток, відновленню функції нирок, що свідчить про наявність у нього репаративних та нефропротекторних властивостей.Незважаючи на значні успіхи, яких було досягнуто за останні десятиріччя в галузі пошуку та впровадження у клінічну практику нових фармакологічних засобів з антирадикальною дією, залишається актуальним питання щодо створення нових високоефективних низькотоксичних й технологічнопридатних препаратів із антиоксидантними властивостями (І.А.Мазур, С.І.Коваленко, 1999). Всебічне вивчення нових сполук ряду азотистих гетероциклів - похідних 1, 2,4-триазолів привело до впровадження в клінічну практику нового оригінального вітчизняного препарату тіотриазоліну (І.А.Мазур, Є.Г.Книш, В.Р.Стець, 1986; С.М.Дроговоз, С.І. Проведення таких досліджень, а також розробка нових лікарських форм тіотриазоліну сприятиме поглибленню уявлень, щодо механізму дії препарату, розширенню показань до застосування, підвищенню ефективності лікування різних патологічних станів. Робота є частиною комплексної теми Львівського державного медичного університету “Синтезувати й виявити біологічно-активні речовини в ряду флуорен, азолідин і тіазанпохідних та триазолів, виділити із рослинної сировини нові фізіологічно активні речовини, розробити методи фармацевтичного та токсикологічного аналізу, технології виготовлення форм ліків нового складу” (№ держреєстрації 01.9.10 019916; 2000-2005 рр.). Мета роботи: експериментально обгрунтувати можливість застосування тіотриазоліну як ранозагоювального та нефропротекторного засобу, вивчити фармакологічні властивості його нових лікарських форм (мазі, ректальних супозиторіїв) та впровадити їх у медичну практику.Дослідження проведено на 1515-ти білих щурах лінії Вістар обох статей масою 60-340 г, 240 мишах обох статей масою 16-30 г, 60-ти мурчаках - масою 320-560 г, 14-ти котах масою 2,3-3,1 кг, 18-ти собаках-самцях масою 6-9 кг, 18-ти кролях породи Шиншила масою 2,5-2,8 кг. У дослідах на щурах та кролях вивчали ранозагоювальну активність тіотриазоліну та його лікарських форм у порівнянні із відомими стимуляторами регенерації на моделі асептичної й інфікованої різаної рани шкіри, а також виразкового стоматиту за показниками швидкості загоювання та механічної міцності зрощування рани (В. І. Вивчення впливу тіотриазоліну на функцію нирок та показники ПОЛ за умов експериментального нефролітіазу проведено на щурах самцях лінії Вістар з початковою середньою масою 180 г. Ефективність ректальних супозиторіїв тіотриазоліну (добова доза 200 мг) досліджували на моделях запально-ерозивного ураження слизової оболонки прямої кишки, різаної рани шкіри та тетрахлорметанового гепатиту (П.М. Влив тіотриазоліну на процеси репаративної регенерації у щурів вивчали на моделях асептичної та інфікованої повношарової різаної рани шкіри та на моделі пошкодження кісткової тканини, у порівнянні з традиційними стимуляторами регенерації.В роботі наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми, яка визначається експериментальним обгрунтуванням доцільності застосування тіотриазоліну та його нових лікарських форм для активації репаративних процесів у організмі та нормалізації функціонального стану нирок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ