Реорганізація Д. Клячківським підпільної мережі Організації українських націоналістів бандерівської та Української повстанської армії Північ у 1944-1945 роках - Статья
Аналіз дій українського національно-визвольного руху на Волині та Поліссі на завершальному етапі Другої світової війни. Опис реорганізації Д. Клячківським керівних органів та низових ланок підпілля Організації українських націоналістів бандерівської.
Аннотация к работе
Клячківським підпільної мережі ОУН(Б) та УПА-Північ у 1944-1945 рокахСтановище українського національно-визвольного руху на Волині на завершальному етапі Другої світової війни у період, коли ця територія знову потрапила під контроль радянського партійного керівництва, і на сьогодні залишається маловивченим. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський-«Клим Савур» («Охрім») у липні 1944 року перебував за лінією фронту на німецькому боці, а його заступник Ростислав Волошин-«Горбенко» відбув на установчий з’їзд Української головної визвольної ради, функції головного командира УПА і керівника проводу ОУН(б) на ПЗУЗ кілька місяців на вже опанованій радянською владою частині Волині та Полісся виконував Яків Бусел-«Заславський». Наприклад група УПА «Турів», яка діяла на території Волинської області, нараховувала на 1 січня 1944 року 3048 повстанців, не враховуючи дрібніших підрозділів, а вже на 15 серпня у її складі залишилось тільки 1270 повстанців. За час переходу фронту, який тривав півроку, група втратила: вбитими - 378 повстанців; пропавшими без вісті - 248 повстанців; дезертирували - 260 повстанців; перейшли на бік радянської влади - 272 повстанці; звільнено додому з різних причин - 620 вояків [5, с. Дмитро Клячківський був змушений провести інспекційну поїздку і у Совпенському лісі Людвипільського району Рівненської області зачитав «Верещаці» 12 пунктів звинувачень, серед яких основними були наступні: чому скеровані у квітні-травні 1944 року на Східну Україну три сотні і дві окремі чоти з групи УПА «Тютюнник» були повністю розбиті військами НКВС; чому відділи УПА цієї групи, маючи на озброєнні артилерійські гармати, не використовували їх під час бойових зіткнень з радянськими військовими частинами; чому на території Генеральної Округи погано працює зв’язок; чому підпорядковані «Верещаці» члени ОУН(б) не дисципліновані і виконують накази зверхників тільки за власним бажанням; чому у звітах з роботи у житомирській і Київській областях подано недостовірну інформацію, що нібито там підпільна робота виглядає набагато краще чим у Рівненській області; з яких причин припинено формування і відправлення на схід боївок; чому не проводяться наради з керівним активом Генеральної округи; у зв’язку з чим ослаблено пропаганду серед населення та видання з цією метою листівок, газет та інших друкованих матеріалів [6, с.