Реологічні типи, умови та етапи формування дислокаційної тектоніки Голованівської шовної зони та її обрамлення на прикладі Середнього Побужжя - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА академія наук україни інститут геологічних наукАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук кравченко Дмитро Володимирович Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук, професор Лукієнко Олександр Іванович, Київський національний університет, професор. Субботіна, головний науковий співробітник. кандидат геологічних наук Меркушин Ігор Єгорович, Український державний геологорозвідувальний інститут, завідувач сектору геології твердих корисних копалин. Захист відбудеться 11.05. 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д.26.162.02 в Інституті геологічних наук НАН України за адресою: Україна, 01054, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою (Україна, 01054, м.Дослідження дислокаційної тектоніки гранітно-метаморфічних комплексів Українського щита на сьогодні залишають відкритими ряд проблем, які стосуються: 1) взаємовідношень дислокаційних та речовинних (метаморфічних, ультраметаморфічних, метасоматичних тощо) перетворень гірських порід; 2) впливу Р-Т умов і реологічних властивостей середовищ на механізми дислокаційних процесів та морфологічні форми прояву дислокаційних структур; 3) еволюції таких процесів та відповідних їм форм при зміні відзначених умов та властивостей середовищ; 4) кількісних характеристик дислокаційних перетворень порід та інших питань. Дисертаційну роботу виконано в рамках держбюджетної теми “Розробка новітніх технологій петролого-геохімічного, петрофізичного, структурно-тектонічного та біостратиграфічного моделювання еволюції рудоносності” (0104U006957) та госпдоговірної теми “Розробка та впровадження в практику геолого-зйомочних робіт тектонофаціальних методів структурного картування метаморфічних комплексів (на прикладі Середнього Побужжя) із розробкою спеціальної легенди та зразків геологічної карти на тектонофаціальній основі” (0101U002598), які проводились на кафедрі загальної та історичної геології геологічного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Метою проведених досліджень було визначення на прикладі Голованівської шовної зони та її обрамлення в межах Середнього Побужжя характерних для докембрію Українського щита морфологічних форм прояву дислокаційної тектоніки на мікро-, мезо-та макрорівні і зясування ролі й місця цієї тектоніки у створенні вторинних форм залягання докембрійських комплексів, простеження її еволюції в часі, встановлення якісно-кількісного, тобто структурно-речовинного її відображення в геологічному середовищі та виділення відповідних їй реологічних типів розломів. Визначити на прикладі Голованівської шовної зони та її обрамлення в межах Середнього Побужжя характер структурного оформлення докембрійських комплексів Українського щита на основі тектонофаціальної методології, що передбачало виділення тектонофацій, морфологічних форм прояву та етапності формування дислокаційних структур, реологічних умов середовища та механізмів структурних перетворень на кожному з етапів. Складено структурно-вікову шкалу території досліджень, в якій виділено сім генералізованих етапів формування дислокаційної тектоніки, що змінювали один одного в часі й різняться за реологічними механізмами структуроутворення та за відповідними цим механізмам морфологічними формами прояву, а також за характером та інтенсивністю дислокаційних перетворень порід (тектонофаціями).При дислокаційних перетвореннях геологічних середовищ, які викликаються тектонічними та гравітаційними факторами і ведуть до розломо-та складкоутворення, провідну роль відіграють зсувні деформації гірських порід, котрі, залежно від Р-Т умов, реалізуються або як своєрідна пластична та наближена до вязкої, кліважна, сланцювата, мігматична та інша їм подібна течія в супроводі складкоутворення та інших перетворень, або як крихке руйнування гірських порід. Форми реалізації та механізми відзначених дислокаційних перетворень у земній корі визначаються реологічними властивостями середовища, які, у свою чергу, залежать від Р-Т умов та відповідної цим умовам вязкості порід. Дислокаційні структури того чи іншого типу та відзначені умови, стани середовищ, механізми формування цих структур, а також інтенсивність дислокаційних перетворень відбиваються у відповідних структурних парагенезисах та тектонофаціях. Тектонофації - це своєрідні деформаційні (дислокаційні) фації, які за сумою структурних та речовинних ознак відображають ступені - бали за десятибальною шкалою - деформаційних перетворень гірських порід, з урахуванням Р-Т умов та реологічного стану середовища, в якому відбувався дислокаційний процес, а також реологічних механізмів, за допомогою яких цей процес реалізувався. Під такими структурами одночасно розуміються реологічні механізми, за допомогою котрих відбувалося зміщення, та відповідні цим механізмам морфологічні форми прояву розломів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ