Хірургічне лікування хворих з ускладненнями портальної гіпертензії при цирозі печінки. Розробка рентгенендоваскулярної хірургічної тактики лікування цих ускладнень на основі результатів дослідження порушень регіонарного спланхнічного кровообігу.
При низкой оригинальности работы "Рентгенендоваскулярна хірургія портальної гіпертензії при цирозі печінки", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукЗахист відбудеться "27" листопада 2003 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.02 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України за адресою: 61022, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного медичного університету МОЗ України за адресою: 61022, м. З метою покращення результатів хірургічної корекції ускладнень ПГ у хворих на ЦП у стадії суб-і декомпенсації розроблено новий спосіб РХВ, а саме, трансумбілікальна катетеризація ворітної вени (ТУКВВ) з проведенням внутрішньопортальної інфузійної терапії в поєднанні з емболізацією селезінкової артерії (ЕСА). РХВ в поєднанні з ТУКВВ сприяють зниженню вираженості проявів ПГ, поліпшенню основних функціональних проб печінки, показників портальної гемодинаміки, сприяють високому рівню (87,8%) виживання хворих протягом 1,5 і більше років і поліпшенню якості їх життя. Застосування комплексного підходу до оцінки порушень регіонарної спланхнічної гемодинаміки, вибору показань і тактики хірургічного лікування, методик РХВ з використанням розробленого методу ТУКВВ в поєднанні з ЕСА дозволили досягти позитивних результатів у 75,6% хворих.Значна кількість хворих на цироз печінки (ЦП) звертається за медичною допомогою в стадії суб-і декомпенсації печінкової функції при наявності поєднаних ускладнень портальної гіпертензії (ПГ): кровотечі з варикозно розширених вен (ВРВ) стравоходу і шлунка, асциту, спленомегалії (СМ), вторинного гіперспленізму (ВГ), паренхіматозної жовтяниці та портосистемної енцефалопатії (Подимова С.Д., 1993). Загальним недоліком хірургічних втручань є спрямованість не на лікування основної причини, а на боротьбу з ускладненнями ПГ; у звязку із цим жоден з існуючих способів, за винятком ортотопічної трансплантації печінки, не сприяє збільшенню тривалості життя хворих (Буланов К.І., Чуклін С.Н., 1999; Lucey M.R. et al., 1992). У літературних джерелах ми не знайшли відповідних робіт, які б освітлювали можливості застосування РХВ у поєднанні з трансумбілікальною катетеризацією ворітної вени (ТУКВВ) та проведенням внутрішньопортальної інфузійної терапії (ВПІТ) з метою адекватного купірування портального кризу; не надано даних про ефективність їх поєднаного впливу на морфофункціональний стан печінки та селезінки, а також ворітно-печінкову гемодинаміку. Разом із цим, і сьогодні існують розбіжності відносно вибору оперативного втручання у хворих з ПГ при ЦП у стадії суб-і, особливо, декомпенсації печінкової функції, відсутній індивідуалізований підхід до хірургічного лікування та послідовність виконання РХВ. Здобувач зробив внесок у виконання НДР: розроблено в експерименті два нових способа рентгенхірургічного лікування хворих з ускладненнями ПГ, впроваджена комбінована методика рентгенхірургічного лікування ПГ, а саме, ТУКВВ в поєднанні з РХВ; розроблено практичні рекомендації для покращення результатів хірургічного лікування хворих з ускладненнями ПГ при ЦП.До основної групи увійшли 98 хворих, у яких були виконані РХВ як самостійно, так і в поєднанні з ТУКВВ. (1984) був такий: а) стадія компенсації (портальний тиск до 300 мм вод.ст.) - у 26 (15,0%) хворих; б) стадія субкомпенсації (від 300 до 400 мм вод.ст.) - у 84 (48,6%); в) стадія декомпенсації (більше 400 мм вод.ст.) - у 63 (36,4%) хворих. За даними УЗД гепатомегалія була виявлена в 63 (36,4%) хворих, у 23 (13,3%) печінка була зменшена в розмірах. У 149 (86,1%) хворих виявлено ВРВ стравоходу та шлунка, з них 125 (72,3%) хворих надійшли з клінікою кровотечі із ВРВ. (1987), була наступна: крововтрата I ступеня важкості - у 12 (9,6%) хворих, крововтрата ІІ ступеня - у 46 (36,8%) і ІІІ ступеня - у 67 (53,6%) хворих.Виконання традиційних хірургічних втручань у хворих з поєднаними ускладненнями ПГ в стадії суб-і, особливо, декомпенсації печінкової функції (клас В і С за Child-Pugh) супроводжується високою післяопераційною летальністю (19,4% та 80,0%) внаслідок тяжкого загального стану хворих, наявності супутніх захворювань та прогресування печінкової недостатності. Виконання РХВ в поєднанні з ТУКВВ і проведенням ВПІТ призводить до вираженої перебудови артеріального кровообігу в судинах ГЛБ, а також до покращення ворітнопечінкового кровотоку за рахунок адекватного зниження портального тиску та зменшення внутрішньопечінкового портального блоку. Декомпресія селезінки після виконання ЕСА у ранньому післяопераційному періоді призвела до утворення у 74,1% хворих зон інфарктів селезінки від 1 до 5 см, зменшенню у 83,8% хворих розмірів селезінки на 2-5 см і, як наслідок, пригніченню її патологічної функції, що проявилося покращенням у 63,5% хворих картини периферійної крові та купіруванням проявів ВГ. У хворих з ПГ у стадії компенсації печінкової функції (клас А за Child-Pugh) показано виконання традиційних хірургічних втручань; у стадії суб-і декомпенсації (клас В і С за Child-Pugh) - показано застосування РХВ.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы