Ремоделювання і дисфункція шлуночків серця, функціональний стан серцево-судинної системи і клінічний перебіг серцевої недостатності при різних формах хронічного легеневого серця - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИРобота виконана в Національному медичному університеті імені О.О. Амосова Катерина Миколаївна, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, завідуюча кафедрою госпітальної терапії №1 з курсом післядипломної підготовки з кардіології та ревматології, м. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ілляш Марія Григорівна, Інститут кардіології ім. акад. Захист відбудеться 21.09.2006 р. о 13-30_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.003.08 при Національному медичному університеті імені О.О.Актуальність роботи полягає в тому, що вперше проводиться пряме порівняння судинних і бронхо-легеневих форм ХЛС з урахуванням вираженості клінічних проявів ХЛС, функціонального стану хворих, параметрів центральної гемодинаміки, систолічної і діастолічної функцій шлуночків серця та його ремоделювання, функції зовнішнього дихання. Мета роботи: на підставі визначення і зіставлення змін функціонального стану серцево-судинної системи, ремоделювання і дисфункції шлуночків серця зясувати основні відмінності патогенезу та клінічного перебігу серцевої недостатності у хворих з бронхо-легеневою і судинною формами хронічного легеневого серця. На підставі оцінки особливостей систолічної і діастолічної функцій та ремоделювання правого й лівого шлуночків серця і показників варіабельності ритму серця (ВРС) у хворих з ХОЗЛ з різним клінічним перебігом визначити роль міокардіальної недостатності у формуванні симптоматики ХЛС і оптимізувати критерії діагностики СН. Визначити провідні відмінності в клінічному перебігу, змінах систолічної і діастолічної функцій та ремоделювання шлуночків серця у хворих з судинними і бронхо-легеневими формами ХЛС. На підставі поглибленого вивчення змін систолічної і діастолічної функцій серця та його ремоделювання, толерантності до фізичного навантаження та варіабельності ритму серця у хворих із судинною і бронхо-легеневою формами ХЛС розроблено нові критерії діагностики СН і обєктивізації оцінки її вираженості у цих хворих, а також визначено інформативність критеріїв діагностики СН (деклараційний патент на винахід № (11) 4662 (13) U (51) 7 A61B5/02).Серед хворих на судинні форми ХЛС переважали жінки (48 осіб, або 68,6%); зокрема серед хворих на ІЛГ жінки становили 35 осіб або 87,5%, а серед хворих на ПТЕЛГ - 13 (43,0%). Середня тривалість клінічних ознак захворювання у хворих ІЛГ становила 8,4±1,7 роки, а у хворих ПТЕЛГ - 1,3±0,4 роки. Серед хворих з ПТЕЛГ переважали хворі з ЛГ І-ІІ ступеня - 19 (63,0%), і у 11 (37,0%) був ІІІ-IV ступінь. Тяжкість перебігу ХОЗЛ визначали за результатами обстеження хворого в клінічно стабільний період у разі відсутності загострення захворювання, що відповідає класифікації ХОЗЛ наказу №499 МОЗ України від 28.10.2003р.: у 14 хворих (35,0%) діагностували ХОЗЛ помірного ступеня тяжкості (обєм форсованого видоху за першу секунду (ОФВ1) 50-79%), 21 хворий (52,5%) належав до тяжкого ступеня (ОФВ1 30-49%) і 5 хворих (12,5%) мали ХОЗЛ дуже тяжкого ступеня (ОФВ1 <30%). Усі обстежені хворі на ХЛС внаслідок ХОЗЛ отримували базисне лікування основного захворювання: 15 хворих (37,5%) приймали салметерол 50-100 мкг/добу, 9 хворих (22,5%) користувалися комбінацією бронхолітиків (сальбутамол іпратропіума бромід) і 16 (40%) хворих - комбінацією інгаляційних глюкокортикостероїдів із салметеролом у фіксованих дозах залежно від форми випуску.У роботі представлено нове рішення актуальної задачі кардіології - оптимізація діагностики серцевої недостатності та оцінки її тяжкості у хворих з різними формами хронічного легеневого серця на підставі визначення і зіставлення механізмів ремоделювання й дисфункції шлуночків серця, а також функціонального стану серцево-судинної системи. Для хворих з ХЛС судинного генезу, незалежно від вираженості ЛГ, характерна дилатація ПШ, яка переважає над гіпертрофією. У хворих з помірною ЛГ (І-ІІ ступеня) це забезпечує збереження систолічної функції ПШ і серцевого викиду в спокої, а у хворих з вираженою ЛГ (ІІІ-IV ступеня) відзначається зниження систолічної функції ПШ за даними ФУ ПШ і ударного викиду ЛШ внаслідок зменшення його діастолічного наповнення та, меншою мірою, погіршення скоротливої здатності міокарда. Наявність початкових проявів дилатації ПШ, систолічної і діастолічної дисфункції обох шлуночків у хворих на ХОЗЛ при мінімальному підвищенні тиску в легеневій артерії і помірній вираженості легеневої недостатності (ОФВ1>50%) за відсутності розширення нижньої порожнистої вени свідчить про ранній розвиток первинного ураження міокарда і його важливу патогенетичну роль у формуванні ХЛС бронхо-легеневого генезу. У хворих на ХЛС бронхо-легеневого генезу відзначається підвищення активності симпатичної нервової системи за даними часових характеристик варіабельності ритму серця.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ