Ремоделювання і динаміка систолічної функції лівих камер серця та клініко-функціонального стану хворих з кардіомегалією і хронічною серцевою недостатністю різного ґенезу на фоні довготривалої синдромальної фармакотерапії - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук РЕМОДЕЛЮВАННЯ І ДИНАМІКА СИСТОЛІЧНОЇ ФУНКЦІЇ ЛІВИХ КАМЕР СЕРЦЯ ТА КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ХВОРИХ З КАРДІОМЕГАЛІЄЮ І ХРОНІЧНОЮ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ РІЗНОГО ГЕНЕЗУ НА ФОНІ ДОВГОТРИВАЛОЇ СИНДРОМАЛЬНОЇ ФАРМАКОТЕРАПІЇНауковий керівник: доктор медичних наук Рябенко Дмитро Васильович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України, провідний науковий співробітник відділу некоронарогенних захворювань серця та клінічної ревматології, м. Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Воронков Леонід Георгійович, завідувач відділом серцевої недостатності Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України, м. Захист відбудеться «28» квітня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.616.01 при Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України за адресою: 03680 МСП, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» АМН України (03680 МСП, м.Удосконалити лікування пацієнтів з кардіомегалією та ХСН різного ґенезу на підставі вивчення особливостей ремоделювання та змін систолічної функції лівих камер серця, і клініко-функціонального стану хворих на фоні довготривалого синдромального лікування із застосуванням високих терапевтичних доз карведилолу. Вивчити можливість досягнення та переносність високих терапевтичних доз карведилолу (100 мг/добу) та оптимальної дози еналаприлу (20 мг/добу) пацієнтами з кардіомегалією та ХСН різного ґенезу. Дослідити виживання та функцію ризику смерті у хворих з кардіомегалією та ХСН, що отримували довготривале синдромальне лікування із застосуванням високих терапевтичних доз карведилолу. Проаналізувати динаміку клініко-функціонального стану пацієнтів з ХСН в залежності від її ґенезу на фоні довготривалого синдромального лікування із застосуванням високих терапевтичних доз карведилолу. Вивчити особливості процесів ремоделювання та динаміки систолічної функції лівих камер серця у хворих з кардіомегалією та ХСН різного ґенезу під впливом довготривалої синдромальної терапії із застосуванням високих терапевтичних доз карведилолу.У дослідження не включали пацієнтів з рестриктивними ураженнями серця, набутими та вродженими вадами серця, в тому числі з відносною мітральною регургітацією, що перевищувала ІІ стадію, ендокринними захворюваннями, в тому числі з цукровим діабетом та декомпенсованими порушеннями з боку щитовидної залози, з хронічними обструктивними захворюваннями легень та наявністю легеневого серця, з синдромом слабкості синусового вузла, хворих з наявністю брадикардії (ЧСС менше 60 за хвилину) та атріовентрикулярних (АВ) блокад ІІ-ІІІ ступенів, з неконтрольованою артеріальною гіпертензією (АГ) (САТ >180 мм рт.ст., ДАТ > 110 мм рт. ст.) або гіпотензією (САТ менше 85 мм рт.ст.), важким облітеруючим ендартеріїтом нижніх кінцівок, гострим інфарктом міокарду або нестабільною стенокардією, гострим порушенням мозкового кровообігу, що мало місце останні півроку, злоякісними новоутвореннями, алкогольною залежністю, жінок з вагітністю або лактацією, позитивними маркерами гострого ураження міокарду та активної вірусної інфекції у крові. 36 хворим (34,3%) з ФП було проведено обстеження структури та функції щитовидної залози, а 35 хворим (33,3%) було проведено селективну багатопроекційну КВГ за методом M.Judkins (1967) і/або МСКТ з внутрішньовенним контрастуванням коронарних судин. Обчислення показали, що тривалість періоду титрування карведилолу| до добової дози 50 мг (II етап) склала в середньому 6,48±0,63 міс., до дози 100 мг/добу (III етап) - 12,08±0,99 міс., а тривалість лікування між ІІІ та IV етапами - в середньому 9,22±1,13 міс. За час дослідження вмерло 9 пацієнтів (8,6%) (2 хворих з групи КОР, 4 - з групи ХМ, 3 - з групи ДКМП), всі протягом першого року спостереження. Однак, було виявлено, що хворі з групи НЕКОР були молодшими (середній вік 43,72±1,39 років) ніж пацієнти з групи КОР (середній вік 56,91±1,90 років) і мали нижчий початковий рівень САТ (112,10±1,69 мм рт.ст. проти 122,92±3,40 мм рт.ст. в групі КОР).За рахунок повільного титрування (в середньому 12,08±0,99 міс.) високих терапевтичних доз (100 мг/добу) карведилолу (середня доза 92,57±2,45 мг/добу) та оптимальної (20 мг/добу) дози еналаприлу (середня доза 18,28±0,58 мг/добу) вдається досягти у 76,7% та 75,8% пацієнтів з кардіомегалією та ХСН різного ґенезу відповідно. Пятирічне виживання (за методом Каплан-Мейєра) хворих з ХСН, що отримували довготривале синдромальне лікування із застосуванням високих терапевтичних доз карведилолу та оптимальної дози еналаприлу, становить 88%. Застосована схема довготривалого лікування (загальний термін терапії 19,51±1,60 міс.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ